Твір по роману І. О. Гончарова “Обломов”. У романі “Обломов” Гончаров представив два образи, або типу життя: життя в русі й життя в стані спокою, сну. Перший тип життя характерний, скоріше, для людей із сильним характером, енергійних і цілеспрямованих, а другий тип – для натур спокійних, ледачих, що пасують перед життєвими труднощами. Безсумнівно, автор для більш точного зображення типів життя, гіперболізує риси характеру й поводження героїв, але основні життєві устремління зазначені вірно. Можна сказати, що в кожній людині живе й
Обломов, і Штольц, але якийсь із цих двох характерів все ж таки переважає. На думку Гончарова, життя будь-якої людини залежить від його виховання й спадковості. Отже, Обломов виховувався у дворянській сім’ї з патріархальними традиціями.
Його батьки, як і діди, жили ледачим, безтурботним життям. Їм не потрібно було трудитися: за них працювали кріпаки. При такому житті людина поринає в безпросипний сон: вона не живе, а існує. Адже в сім’ї Обломова все зводилося до одного: поїсти й поспати. Особливості життя сім’ї Обломова вплинули й на нього самого. І хоча Ілюшенька був живою дитиною, постійна опіка матері, що
рятує його від виниклих перед ним труднощів, слабохарактерний батько – все це не могло не позначитися на його характері. І Обломов виріс таким же сонним, апатичним, не пристосованим до життя, як батьки й діди. Що стосується спадковості, то автор точно вловив характер російської людини з його лінощами, недбалим поводженням до життя. Штольц же, навпроти, вийшов із сім’ї, що належала до найбільш жвавого й розторопного класу. Батько був керуючим багатого маєтку, а мати – збіднілою дворянкою. Тому Штольц мав велику практичну кмітливість і працьовитість внаслідок німецького виховання, а від матері до нього перейшли багаті духовні задатки: кохання до музики, поезії, літературі. Батько навчив його, що в житті головне – гроші, строгість і акуратність. І Штольц не був би сином свого батька, якби не досяг багатства й поваги в суспільстві. На відміну від російських людей, для німців характерні надзвичайна практичність і акуратність, що постійно демонструє Штольц. Так на самому початку життя для головних героїв була закладена програма: животіння, сон – для Обломова, енергія й активна життєдіяльність – для Штольца. Основна частина життя Обломова пройшла на дивані, у халаті, у повній бездіяльності. Безсумнівно, автор засуджує таке життя. Існування Обломова можна зрівняти з життям людей у раю. Він нічого не робить, йому все приносять на “блюдечку”, проблеми вирішувати він не хоче, бачить чудесні сни. Його виводить із цього “раю” спочатку Штольц, а потім Ольга. Але Обломов не в силах винести реальне життя й вмирає. Адже для життя такої людини, як і для рослини, потрібні тепло, спокій, смачна їжа. Обломов у таких умовах живе привільно, а Штольц здатний вмерти без руху. Сидіти на місці він не може й постійно подорожує. Він досяг усього з того, що він намітив. Такі люди завжди на керівних посадах. Їх життя йде як по маслу. Якщо Штольц зустрічається з непереборними труднощами, то спокійно йде убік. Якщо Обломов живе більше душею, почуттями, то Штольц розумом, у нього розум панує над серцем. У психологічному плані життя Обломова й Штольца також дуже сильно відрізняється. Так, Обломов перебуває в бездіяльності, і постійно мучається через те, що нічого не може зробити. Штольц же, навпроти, завжди душевно спокійний. Обломов не задоволений своїм життям, Штольц – задоволений. Так, Штольц рухається, але рухається в горизонтальному напрямку. Він анітрошки не змінився із днів своєї молодості: у ньому не відбулося ні духовного розвитку, ні, навпаки, падіння. Він і не постарів до кінця життя, і принципи його не помінялися.
Обломов неухильно йде вниз і поступово вгасає. Перед смертю його існування близько до існування тварини. Він упокорився й скорився своїй долі, визнавши неможливість жити й діяти. А людина, що упокорилася, вже не живе. На прикладі Обломова можна побачити, що життя – це, насамперед, стан руху. Спати можна тільки в могилі або в раю. Його вирвали з раю – виходить, залишається одне – смерть. У житті кожної людини в певний період з’являється кохання. І Обломов, і Штольц пройшли перевірку кохання’ю. Але Штольца кохання лише злегка потривожила, а Обломова підштовхнула до прірви. Для Ольги кохання – будинок, турбота про інших. А Обломов не здатний піклуватися про самого себе, не те що про інших. При такому житті Обломову необхідна кохання не рівноправна, а материнська, така, як кохання Гафії Пшениціної.
Штольцу, при його постійному русі й самостійності, потрібна рівна йому по поглядах і характеру. Цією жінкою була Ольга. Необхідно помітити, що сама Ольга мріяла про чоловіка, що перевершував би її по розуму й щиросердечних якостях. Саме своїми щиросердечними якостями вразив Ольгу Обломов. Незважаючи на те що тип його життя – сон і спокій, він зберіг щиросердечну красу. Але Ольга, зваживши практичність і розум Штольца й щиросердечну красу Обломова, все-таки обрала перше. І наприкінці вона майже кається у своєму виборі.
