Два образи кохання у романі І. О. Гончарова “Обломов”

Роман І. О. Гончарова “Обломов” – класика російської літератури. У цьому романі перед нами постають два образи кохання. Перший – кохання Обломова й Ольги, другий – кохання Штольца й Ольги. Які ж вони різні! Перше почуття – не встигнувши розквітнути – відразу зів’яло, друге – розквітає довго, але, розквітнувши і зміцнівши, довго зберігає усю свіжість молодості. Кохання Обломова й Ольги швидко в’яне. Можливо, у цьому винуваті вони обидва, але, швидше за все, усю вину можна покласти на Обломова. Його ліньки і неробство і були причиною розриву. Та й сама Ольга не стільки кохала, скільки хотіла кохати свого невдачливого нареченого, нав’язуючи йому роль, противну для нього. Недосвідчена в справах кохання, Ольга з усією силою молодості віддалася цьому новому для неї почуттю, не розуміючи, що Обломову, із його вічними страхами і лінощами, її кохання не дуже й потрібне.

По-іншому йшли справи в Штольца з Ольгою. Як людині діяльній і практичній, Штольцу ніколи було займатися своїми сердечними справами. А коли прийшло кохання, це нове для нього почуття, він віддався йому повністю. Ольгу Штольц знав задовго до зустрічі за кордоном, але тоді вона була для нього лише розумною дитиною, що подавала великі надії, але дитиною. За кордоном Штольц побачив у ній жінку, у котру відразу закохався. Ці два образи такі різні, як і саме кохання, про яке

так багато сказано.

Геніальність Гончарова і полягає в тому, що він показав ці два образи, не приховуючи і не прикрашаючи нічого. Проблема відповідальності особистості за свою долю у романі І. О. Гончарова “Обломов”

Гончаров Іван Олександрович народився 6 червня 1812 р. у заможній купецькій сім’ї. Батько Олександр Іванович неодноразово обирався міським головою Симбірська. Він помер, коли Іванові було 7 років. Вихованням займалася мати, Авдотья Матвіївна, а також колишній морський офіцер Микола Миколайович Трегубов, людина передових поглядів, знайомий із декабристами. До літературної творчості Гончаров звернувся в роки університетського навчання. Його видатні твори – романи “Обрив”, “Звичайнаісторія”, “Обломов”. У 1859 р. у журналі “Отечественньїе записки” був надрукований роман Гончарова “Обломов”. “Обломов” мав надзвичайно важливе значення в розвитку російського реалістичного роману. У романі показаний згубний вплив феодально-кріпосницького ладу на розвиток людської особистості і подані два великих типових узагальнення, які являють собою вершину творчості Гончарова: Обломов і обломовщина.

Образ Обломова – це найбільше художнє узагальнення, що втілює в собі типові риси характеру, породженого російським патріархальним поміщицьким життям. Таке життя породжувало духовне убоцтво в мешканців Обломовки, вузькість інтересів, бідність і примітивізм психології. Гончаров не раз підкреслює, що в житті обломовців найважливіше місце займали їжа, сон. Серед усіх їхніх турбот “головною турботою були кухня й обід. Про обід радилися всією домівкою, і старезна тітка запрошувалася до ради. Всякий пропонував своє блюдо: хто суп І8 потрухом, хто локшину або шлунок, хто рубці, хто червону, хто білу підливу до соусу”. “Турбота про їжу була перша і головна життєва турбота в Обломовці”. Цій турботі був підпорядкований весь лад життя.

Обломовців характеризують бездіяльність і лінощі. Свої потреби вони задовольняють за допомогою підневільної праці кріпаків. Життя мешканців Обломовки дуже згубно впливає на формування їхніх характерів. Письменник малює образ живого, допитливого хлопчика Ілюші Обломова і показує шкідливий вплив на нього середовища й обломовської системи виховання. Батьки охороняють Ілюшу від праці, привчають до ледарства і паразитизму, розвивають у ньому почуття переваги над іншими. Ілюша не їздив на уроки у Верхлево: “Навчання-то не піде, а здоров’я не купиш”. Пізніше Обломов у столичному навчальному закладі вивчає науки лише в тому ступені, у якому вони самі без труда укладалися в голові. Обломов служив, але не задля того, що йому хотілося працювати і чогось добитися, а тому, що так було прийнято в середовищі дворянської молоді, і при першому” ж утрудненні і відповідальності за свою помилку він залишив службу.

Прагнучи тільки до спокою, Обломов у 32 роки перетворюється в байбака, в істоту апатичну й інертну. Для того, щоб ще більше підкреслити силу інерції у своєму герої, Гончаров показує і тих, хто боровся за Обломова і намагався вивести його зі стану мертвого спокою, включити його в життя, але з цього нічого не вийшло, тому що занадто міцно приріс Ілля Ілліч до спочинку: “Приріс до цієї ями хворим місцем, спробуй відірвати – буде смерть”. Навіть кохання до жінки не може відродити Обломова і повернути до активного життя. Драма Обломова тим сильніша, що він розуміє своє духовне падіння: “Настала одна з ясних свідомих хвилин у житті Обломова. Як страшно стало йому, коли раптом у душі його виникло живе і ясне уявлення про людську долю і призначення і коли замигтіла паралель між цим призначенням і власним його життям…, – він болісно почував, що в ньому заритий, ніби у могилі, якийсь добрий світлий початок, можливо, тепер уже померлий”. З обломовщиною, як із явищем глибоко відчуженим і шкідливим, нам потрібно невпинно боротися, знищуючи самий грунт, на якому вона може виростати.



Сімейне щастя в родині хельмерів.
1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Два образи кохання у романі І. О. Гончарова “Обломов”