Мої почуття після прочитання усмішок Остапа Вишні

В українській літературі особливе місце посідає Остап Вишня: “Він світив, як сонце, до нього люди тяглись, як до сонця”, – написав Максим Рильський; його творчість відзначається глибоким ліризмом і м’яким гумором.

Мені дуже подобаються “Мисливські усмішки” Остапа Вишні. У них описуєть­ся чарівна природа, возвеличуються кращі людські риси характеру. Я захоплююсь майстерністю письменника, який у звичайному листочкові зміг розкрити цілий світ із його радощами і болями, надіями і розчаруваннями “Мисливські усмішки”

надзвичайно привабливі, бо в них поєднатися народні анекдоти і пейзажна ліри­ка в прозі, бо героями усмішок є люди красиві, правдиві, рідкісної вдачі. На по­лювання вони виходять не для того, щоб убити, а щоб помилуватися природою, уникнути її знищення, зберегти дтя майбутніх поколінь.

У “Щоденнику” Остапа Вишні від 23 січня 1952 року є такий запис: “їзди – іи полювати… 1 як радісно, що я нічого не вбив!” Таким же мисливцем є і герой усмішки “Ватьдшнеп”. Він не може полювати на вальдшнепів під час їхнього па­рування, бо завжди згадує своє перше кохання, не може полювати і восени, коли вся природа повільно

засинає, щоб не примножувати смерть у природі.

Усмішка “Каченята плачуть” вчить любити свою рідну землю, край, де наро­дився і виріс. Селезня Остап Вишня наділив патріотичними рисами. Птах гіосе – швся біля Києва, де глибокий Дніпро, синє небо і зелені очерети. Та приходять браконьєри, і гине качечка, і під загрозою життя матят. Селезень вимагає, щоб браконьєри виправили те, що накоїли: “Хай оті два, що вбили мою качку, хай по черзі приходять, сідають на моє гніздо й вилуплюють мені каченята…”

Любов до Батьківщини, ментатьність нашого народу вдато передано у творі іенітка”. Комічні “сраженія” діда Свирида з покійною дружиною Лукеркою – шедевр розповіді. Сміх викликають і незвичайні ситуації, в які потрапляє дід Свирид, і доречно вжита військова термінологія. Неможливо читати “Зенітку” без смі­чу, без усмішки.

Після прочитання усмішок Остапа Вишні у мене виникає почуття гордості, що у нашій літературі є такий письменник, твори якого викликають доброзичливий сміх, змушують замислитися над тими чи іншими проблемами, допомагають і приймати серйозне в житті з усмішкою.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Мої почуття після прочитання усмішок Остапа Вишні