Монолог “Бути чи не бути?” – пік роздумів і сумнівів Гамлета
Монолог “Бути чи не бути?” – пік роздумів і сумнівів Гамлета
Що благородніше? Коритись долі
І біль від гострих стріл її терпіти,
Чи зіткнувшись в герці з морем лиха,
Покласти край йому? Заснути, вмерти –
І все…
В. Шекспір
Трагедія Шекспіра, і особливо образ Гамлета, завжди викликали суперечливі відгуки. Німецький поет В. Гете пояснював трагедію героя непосильністю завдань, що він поставив перед собою і не зміг їх вирішити. Російський критик XІX століття В. Бєлінський писав, що слабкість волі – стан, який Гамлет
Я згодний із тими, хто стверджує, що в образі Гамлета відбився конфлікт між особистістю і суспільством, між добром і злом. Між останніми двома поняттями точиться вічна боротьба. За всіх часів і в будь-якому суспільстві людина змушена була вибирати між
Поведінка, вчинки Гамлета, його міркування – пошук відповідей на ці питання. Його роздуми про сенс життя і сумніви в правильності обраних дій відбилися насамперед у монологах, особливо в монолозі третього акту “Бути чи не бути?” У відповіді на це питання проявилася сутність трагедії Гамлета – трагедії особистості, що прийшла в цей світ занадто рано та побачила всю його недосконалість. Це – трагедія розуму. Розуму, що вирішує для себе головну проблему: чи боротися з морем зла чи уникнути боротьби? Повстати проти моря лиха і покласти йому край або підкоритися долі і терпіти “біль від гострих стріл?” Гамлет мусить обрати одну з двох можливостей. І в цю мить герой, як і раніше, вагається: чи варто боротися за життя, що “народжує одне лиш зло”? Або відмовитися від боротьби?
Гамлет розуміє, що доля призначила саме йому відновити справедливість у Данському королівстві, але він довго не наважується вступити в боротьбу. Він розуміє, що є єдиний спосіб перемогти зло – вдаватися до самого зла. Але цей шлях може спотворити найблагороднішу мету. Він не хоче жити за принципом, що зараз часто проповідують мої сучасники, – “для досягнення мети всі засоби гарні”. Тому виникає думка про третій шлях: “заснути і вмерти – й усе…” Смерть – один із можливих наслідків внутрішньої боротьби. Вона обірве ланцюг лихих подій і біль тіла. І в цьому разі смерть є позбавленням від земного лиха і нещасть. Смерть подібна до сну за повної відсутності свідомості. Але Гамлета турбує “невідомість після смерті, жах країни смерті, відкіля “жоден не повертається”. І тому, мабуть, він не може просто покінчити самогубством. Гамлет усвідомлює своє безсилля, але не може розстатися з життям, тому що перед ним стоїть завдання – помститися за батька, встановити правду, покарати зло.
Рішення майже прийняте: розрахуватися з життям він мусить, але з чиїм… Однак таке рішення вимагає від Гамлета дії. Але роздум і сумнів паралізують його волю. Герой усвідомлює, що надлишок роздумів знесилює здатність до дії. Гамлет довго міркує, перш ніж розпочати діяти. Його долають сумніви, щиросердечні суперечності, він відчуває велику відповідальність за свої вчинки. Гам-летові важко змиритися з тим, що реальне життя виявилося набагато складнішим, ніж уявлення про нього.
І все-таки Гамлет вирішує йти до кінця. Вибір зроблено – “бути!” Бути боротьбі зі злом, з лицемірством, із брехнею, зі зрадництвом. Гамлет гине, але перед смертю думає про життя, про майбутнє свого королівства.
Монолог “Бути чи не бути?” відкриває нам душу героя, якому неймовірно важко у світі неправди, зла, брехні, лиходійства, але який, проте, не втратив здатності до дії. Тому цей монолог є справді піком роздумів і сумнівів Гамлета.
У житті кожної людини бувають моменти, коли доводиться приймати рішення, робити вибір. І в цьому разі важливо зрозуміти власну відповідальність за перебіг подій, зайняти активну позицію та діяти. І при цьому треба пам’ятати, що не “будь-які засоби гарні”, а ти мусиш залишатися гідною людиною у найважчих життєвих ситуаціях. Саме так я розумію зміст монологу Гамлета для сучасної людини.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)