Міщанство яи спосіб мислення (за драмою “Мина Мазайло”)
І. Що об’єднує образи-антагоністи? (Дійові особи драми М. Куліша протидіють одне одному, тобто є образами-антагоністами. Вони мають принципово різ ні погляди щодо мовного, національного питання тощо. Але що об’єднує усіх цих людей? Насамперед дріб’язковість, поверховість, якесь душевне міщанство. Саме це міщанство міцно оселилося у душах дійових осіб, воно стає їх ньою життєвою філософією, способом мислення.)
ІІ. Душевне міщанство і всі його прояви.
1. “Хуторна філософія”. (Хуторна філософія – це, як на мене, така душевна
2. Шовінізм. (Тьотя Мотя Розторгуєва – дуже колоритний образ. Саме їй належать справжні мовні “перлини”: “Навіщо ви нам іспортілі город?” (напис “Харків” замість “Харьков” на вокзалі); “прілічнєє бить ізнасілованной, нєжелі українізірованной” та інші. У тьоті Моті так само немає національних коренів, як і в Мазайла. Її не врятовує навіть російська мова, бо героїня не розуміє, що належність до великої культури (якою, безумовно, < російська культура) виявляється не лише у знанні мови (що в неї також "шкутильгає"), а і в знанні культури, яку треба не тільки "знати", а й пропустити її через своє серце, жити нею, бути її частиною. але, якщо серце порожнє, цьому вже не зарадити...)
ІІІ. Повчальний зміст драми “Мина Мазайло” М. Куліша. (М. Куліш у драмі “Мина Мазайло” порушує важливі проблеми багатьох рівнів. Від проблеми українізації, яка, звісно, минеться, бо історія не стоїть на місці, до глибоких морально-етичних та, можливо, навіть філософських проблем: викривлення самого способу мислення людей, способу світосприйняття, втрата здатності правильно розставити акценти, відрізнити вічне від минущого. У цьому сенсі, сміючись із гострої сатири М. Куліша, маємо замислитись, наскільки ми самі захищені від такого “міщанського мислення”, чи наші душі не стають “міткою водою” під впливом боротьби за щось побутове, поверхове? Замислитись і и жодному разі не припуститися такої життєвої помилки.)