Людина та її доля (за поемою О. Пушкіна “Пісня про віщого Олега”)
Ім’я великого російського поета Олександра Сергійовича Пушкіна входить у наше життя ще з раннього дитинства з прекрасними віршами та чудовими казками. Назавжди залишаються у нашій пам’яті незабутні герої його творів.
Пушкін народився в сім’ї, де добре знали й любили літературу. Великий вплив на поета мала усна народна творчість; пісні, казки, легенди. Глибокий інтерес виявляв Олександр Сергійович і до славної історії своєї країни, яку потім відтворював у своїх незабутніх художніх творах. Цікавився Пушкін звичаями і побутом Київської
Доля людини. Від чого і від кого вона залежить? Чому в одних вона складається вдало, щасливо, людину вважають улюбленцем долі, попереду в неї довге, безхмарне, сповнене радості та успіхів життя. В іншої людини доля нелегка, готує їй чимало горя й випробувань, її часто переслідують невдачі.
Надзвичайно багато тут залежить від самої людини, її енергії, сили волі, напруження, мети, яку людина поставила собі в житті. Докладаючи відповідні зусилля, розум, людина досягає своєї мети, стає творцем своєї долі. Це якщо людина – сильна особистість.
Історичні джерела, які описують життя київського князя Олега, свідчать про те, що він був сильною особистістю. Це ж стверджує і поема О. Пушкіна “Пісня про віщого Олега”.
Князь Олег – людина, якій гріх було б скаржитися на свою долю. Вона в нього складалася досить вдало: талановитий полководець, мудрий політик, він багато корисного зробив для своєї держави. Об’єднав Київське князівство із Новгородським, приєднав до свого князівства землі древлян, сіверян, тиверців, угличів тощо. Прославив своє ім’я у багатьох походах на Цареград. Людина смілива, відважна, залізної сили волі й витримки. Але одного разу, повертаючись з походу, Олег зустрівся з волхвом і попросив сповістити йому його долю.
Скажи мне, кудесник, любимец богов,
Что сбудется в жизни со мною?
И скоро ль, на радость соседей-врагов,
Могильной засыплюсь землею?
Волхв сказав Олегові, що смерть свою він прийме від коня свого. Повіривши у пророцтво волхва, Олег прийняв усі міри, аби не потрапити в біду. Він поміняв коня й попросив друзів доглядати за ним якомога краще: добре годувати, напувати джерельною водою. Сам же з того часу навіть не підходив до свого улюбленця. Через декілька років, святкуючи перемогу зі своїми бойовими друзями, Олег згадав про свого колишнього коня.
– А где мой товарищ? – промолвил Олег, –
Скажите, где конь мой ретивый?
Йому сповістили, що кінь його давно вже заснув непробудним сном. Бажаючи подивитися на благородні кості свого коня, Олег пішов на пагорб і, ступивши на череп коня, був ужалений змією, від чого й загинув. Так збулося пророцтво волхва.
Не вдалося Олегові обминути свою долю. Але, якщо глибоко розібратися, пророцтво волхва було не зовсім точним: князь загинув безпосередньо від укусу змії, а не від свого коня. Олег же, повіривши пересторогам волхва, думав, що його кінь може підвести його в бою: скинути з себе вершника, убити ратицею або, збісившись, понести його у стан ворога, тому й поміняв коня, хоча остерігатися йому треба було не коня, а змії, чого не сказав йому волхв. Проте це все-таки легенда. Історичні ж джерела повідомляють, що князь Олег загинув у битві з персами, хоча точна дата га причина його смерті невідомі.
Отже, людині не дано дізнатися, що їй на роду написано, як складеться її доля в майбутньому, наперед знати не можна. Але завжди треба пам’ятати, що людина може творити свою долю, а життя в неї одне, яке слід оберігати, проте вічного життя не дано нікому.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)