Любов на сторінках віршів О. С. Пушкіна
1. Особливості любовної лірики О. С. Пушкіна. 2. Аналіз віршів 3. Гуманізм любовної поезії А, С. Пушкіна. Багатогранно й широко Творчість великого російського поета О. С. Пушкіна Він був і залишається поетом-філософом, гуманістом, патріотом. Вся творчість його пронизана любов’ю й повагою до людської особистості. Це стосується й любовної лірики, і філософської прози, і цивільних віршів. Любовна лірика Пушкіна представлена багатьма віршами, які створювалися в різні періоди життя поета.
Але, незважаючи на еволюцію поглядів, зміна світогляду,
Пушкіна Створив зовсім іншу шкалу цінностей. Він говорить про життєву мудрість, коли стосується питань любові. Ліричний герой любовної лірики О. С. Пушкіна завжди проявляє повагу до об’єкта свого почуття.
Він визнає за улюбленої право вибору, навіть якщо цей вибір не на його користь.
Інше трактування одержує дана ситуація в поезії Пушкіна. Я вас любив безмовно, безнадійно, Те боязкістю, то ревнощами млоїмо; Я вас любив так искренно, так ніжно, Як дай вам бог улюбленої бути іншим. Ліричний герой цього добутку не проклинає свою кохану за те, що вона не відповідає йому взаємністю Він вдячний їй за прекрасне, світле почуття, яким вона опромінили його життя. Його любов – це почуття до предмета своєї любові, а не до самого себе й своєму почуттю. Немає егоїзму у відношенні до коханої.
Настільки сильне почуття героя вірша, що він згодний не нагадувати про себе, тому що не хоче приносити прикрості спогадами На адресу коханої звучать побажання щастя, побажання знайти того, хто буде любити її так само сильно, як і він. О. С. Пушкін уважав, що любов – це стан душі людини Любов – це почуття, що приносить радість, а не страждання, навіть якщо це почуття не взаємне. Поет із трепетом ставиться до життя, сприймаючи її як божественний дарунок.
А любов він сприймає як концентроване, загострене відчуття життя. Життя міняється, рухається, так і любов: вона виникає, розвивається й зникає, проходить Автор не бачить у цьому трагедії. Навпроти, він вдячний долі за те, що це високе почуття було в його житті, адже його могло й не бути.
Яскравим прикладом такого погляду на любов є вірш “На пагорбах Грузії…”: На пагорбах Грузії лежить нічна імла; Шумить Арагва переді мною Мені смутно й легко; сум миючи світлий; Сум миючи повна тобою, Тобою, однієї тобою… Унинья мого Ніщо не мучить, не тривожить, И серце знову горить і любить – тому. Що не любити воно не може. Любов для Пушкіна – це стан душі людини, тому що в ньому проявляється повнота життя, відчуття радості буття.
Саме поетові “смутно й легко”, саме тому сум його “світла”. У ліричних героїнь віршів Пушкіна є імена Прекрасні жінки – сучасниці поета. З одними він дружив, іншими жагуче захоплювався, довіряв свої думки й мрії.
Вони надихали великого російського співака любові на створення дивних віршів. Багато хто з них (“Бажання слави”, “Спалений лист”, “Прощання”) А. З. Пушкін присвятив Е. К. Воронцовой, з якої познайомився в 1823 році. Поет, зустрівшись із Воронцовой, палко захопився їй. Л. З. Пушкін (брат Олександра Сергійовича) згадував: “Полуденне небо зігрівало в ньому всі враження, море захоплювало його уяву, любов опановувала сильніше ” його душою…
Вона давала йому мінути й захвату й розпачу”. Це незвичайно сильне почуття залишило незгладимий слід у душі Пушкіна. Поет одержав від Е. К. Воронцовой на пам’ять перстень-талісман. Їм він дуже дорожив, його берег і не розставався із цим символічним подарунком Свідчення тому – ніжний і сумний вірш “Зберігай мене, мій талісман”, у якому автор говорить про те, що духовний зв’язок двох людей сильніше, вона невигубна.
Він розуміє, що їм ніколи не бути разом, у силу життєвих обставин, але почуття, що зв’язувало їх, не вмре: Зберігай мене, мій талісман, Зберігай мене в дні гоненья, У дні раскаянья, волненья: Ти в день суму був мені даний. Пускай же повік серцевих ран Не роз’ятрить воспоминанье. Прощай, надія; спи, желанье; Зберігай мене, мій талісман Шедевром пушкінської поезії про любов є, безумовно, вірш “ДО ” (“Я пам’ятаю дивовижне мгновенье…
“), що поет присвятив гарній і чарівній жінці А. П. Керн. Зустріч їй у роки Михайлівська посилання зробила на Пушкіна “враження глибоке й болісне”. У день від’їзду Ганни Петрівни поет вручив їй вірші, звернені кней. “Він прийшов ранком і на прощання приніс мені екземпляр другого розділу “Онєгіна”, на нерозрізаних листках, між якими я знайшла вчетверо складений поштовий аркуш паперу з віршами “Я пам’ятаю дивовижне мгновенье…”, – згадувала вона.
– Коли я збиралася сховати в скриньку поетичний подарунок, він довго на мене дивився, потім судорожно вихопив і не хотів повертати; насилу випросила я їх знову; що в нього промайнуло тоді в голові, не знаю”. Зустрічі О. С. Пушкіна з Керн ми зобов’язані цими одним з великолепнейших створінь поета Любов викликає в душі ліричного героя вибух емоцій, найсильнішу гаму почуттів: И серце б’ється в упоенье, И для нього воскресли знову И божество, і вдохновенье, И життя, і сльози, і любов. Гуманізм любовної лірики О. С. Пушкіна полягає в глибинній, щирій повазі до людської особистості, її праву на вільний вибір життєвого шляху.
У поданні поета мир широкий і різноманітний. Він не поганий і не гарний, тому що він цікавий у кожному своєму прояві Своєю творчістю поет затверджує цінності гуманістичн, загальнолюдські, суть яких полягає в тому, що критерієм оцінки вчинків людини служить його вплив на інших людей. Тільки тоді, коли людина робить навколишніх щасливими, несучи в мир радість, гармонію, любов, він може бути й сам щасливий. Саме таке розуміння речей, таке відношення до життя, щирий гуманізм роблять творчість О. С. Пушкіна вічним. Для нього непорушні такі поняття, як честь, совість, достоїнство, відповідальність за свої вчинки й, звичайно ж, любов.
Саме О. С. Пушкін – це джерело, з якого будуть черпати натхнення поети, учені й прості люди, для яких поет створював свої безсмертні добутки
(1 votes, average: 5,00 out of 5)