“Червоне – то любов, а чорне – то журба…”. Твір на тему лірика Д. Павличка

Любов – це найпрекрасніше почуття, яке може виникнути в людини. Почуття любові – це пробудження всього світлого і чудового в живій душі. Без любові ніколи не буде життя на землі. Це почуття святе, перед ним ніхто не встоїть. Кохання – це чисте і світле почуття людини. Якщо вона пережила це почуття, то по-справжньому щаслива. Кожна людина мріє про своє велике особливе кохання. Ці теми були вічними темами багатьох творів відомих письменників. Пригадаймо сонети Петрар-ки, Шекспіра, лірику Пушкіна, неповторне “Зів’яле листя” Франка, поезію Рильського, Сосюри, Павличка. Сяйво любові розлилося широко по його творах. Він змальовує любов до України, сім’ї, народів, любов до життя, людської доброти і краси людської душі. У нього в творах яскравими гранями промениться любов до природи, культури і найчудес-нішого її вияву – мови. В творах Павличка також іскриться любов до праці, пошана до людей праці, передусім хліборобської. Кохання молодої людини – героя віршів – чисте і справжнє. Воно переповнене прозорістю і ясністю думки, відкритим і щирим почуттям.

Прояв любові

до рідного слова, мови поет зображає в багатьох своїх творах. Одним з таких творів є сонет “О рідне слово, хто без тебе я?” Поет каже, що кожна людина повинна дбати про збагачення і розквіт рідної мови, яка завжди є серцем розвитку суспільства. Павличко турботливо ставиться до рідної української мови, але надає великої уваги і пошани іншим мовам, які по-своєму прекрасні і милозвучні. Сонет “О рідне слово, хто без тебе я?” починається питанням, на яке автор в наступних рядках дає відповідь: “Осміяний людьми кретин – стиляга, мертвяк, оброслий плиттям саркофага, прах, купа жалюгідного рам’я”. В

Дмитро Павличко виспівав свою “вічну” тему ніби одни подихом, вклавши в неї світлу радість, тиху печаль і тугу осяяного й збентеженого великим коханням серця ліричного героя. Будемо сподіватися, що не один вірш поета буде хвилювати багатьох людей, приноситиме їм справжню насолоду і будитиме прагнення до прекрасного у житті.






О земле втрачена явись аналіз.
“Червоне – то любов, а чорне – то журба…”. Твір на тему лірика Д. Павличка