Лише той, ким бій за життя зазнав, життя і свободу заслужив (по трагедії Гете Фауст)
Творчість Гете стало одним з найбільш складних явищ в історії німецької та світової літератури. Суперечності, якими наповнені його твори, це не просто індивідуальні протиріччя Гете, а й протиріччя всієї епохи, протиріччя всієї німецької буржуазії. Трагедія Фуст стала самим значним твором поета і з’явилася вищим філософським і художнім досягненням всієї німецької літератури кінця XVIII – початку XIX століття.
Велика епопея, створена Гете за матеріалами народної легенди, в образно-поетичній формі стверджувала всемогутність людського
У трагедії Фауст перед нами постає вся світова історія, велика історія наукової, філософської та історичної думки минулого і сьогодення. Твір починається Присвята – проникливим
Фантастичний елемент, який вводить Гете у свій твір, присутній вже в першій частині (Кухня відьми, Вальпургієва ніч), а в другій частині різко посилюється і стає панівним. Малому світу земних людських відносин приходить на зміну великий світ: історія і космічний охоплення природи. Тут присутні і наукова фантастика із сатиричним підтекстом (образ Гомункулуса), і проблема з’єднання різних епох (шлюб Олени, що символізує античне мистецтво, і Фауста, який втілює новий час). Тут же виявляється і ненависть Гете до тупий самовдоволеної вченості, до уявної науці, далекій від інтересів народу (образ помічника і учня Фауста Вагнера), і щира повага до допитливому розуму, невпинним пошукам істини, невгамовної жадоби практичній діяльності (образ Фауста).
Уклавши договір з Мефістофелем, Фауст отримує всі блага: повернуту молодість, любов невинної і чистої Маргарити, спілкування з тінями античних героїв, блискучу службову кар’єру при дворі імператора, владу і багатство, любов прекрасної Олени. Однак ніщо з усього цього не задовольняє, героя.
Шлях, пройдений Фаустом, символізує шлях усього людства. У передсмертному монолозі героя, котрий пережив і подолав всі спокуси, Гете розкриває вищий сенс життя, який полягає для Фауста в служінні людям, вічної жадоби знань, у постійній боротьбі за щастя. На порозі смерті він готовий возвеличити кожну мить цього осмисленого великою метою праці. Однак це захоплення миттю не куплено ціною відмови від нескінченного вдосконалення. Фауст пізнав вищу мету людського розвитку і задоволений досягнутим:
Ось думка, якої весь я відданий, Результат всього, що розум зібрав. Лише той, ким бій за життя зазнав, Життя і свободу заслужив.
Справжня перемога Фауста над Мефістофелем, запорука його фінального порятунку – у нескінченності цього зупиненого миті, насправді – рухається, задуманого ним справи, яке виходить за рамки одиничної людського життя, триває у праці і боротьбі майбутніх поколінь.
Над своєю знаменитою трагедією Гете трудився понад 60 років, і вона стала вершиною його художньої творчості. Фауст, на думку А. С. Пушкіна, є найбільше створення поетичного духу, він служить представником новітньої поезії, точно як Іліада є пам’ятником класичної старовини.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)