Ліризм і гумор у творчості Остапа Вишні
Лагідна усмішка, мудрі очі – це портрет представника української сатирично-гумористичної літератури Остапа Вишні (Павла Михайловича Губенка). Свій народ, свою землю любив Павло Михайлович над усе. У щоденнику Остап Вишня з великою гордістю пише, то він завжди відчував себе слугою народним – і з того був щасливий, бо все своє життя хотів зробити народові щось хороше. Можливо, звідси і бере початок лірично-гумористичний струмінь його спадщини. Вишневий сміх – веселий, щирий, здоровий.
Зупинимось не на тих творах, де автор сатирично
Цикл творів “Моя автобіографія” вводить нас у світ дитинства письменника. Скільки тепла і любові до рідних людей, до вчителів, до батьків передає нам автор в однойменному оповіданні. За легкістю розповіді і гумором уважний читач спостерігає злиденність життя селян, їх згорьовану працю і прагнення “вивести своїх дітей в люди”.
В оповіданнях “Як ми колись учились”, “Ох і лікували нас” Остап Вишня розповідає про те, як дітей змалечку привчали працювати, як знахарством лікували. “Дуже рано
З любов’ю до своїх односельців розказує автор про лікування різних хвороб. “Баба Палажка, по-моєму, значно професоріша від самого професора”. Знахарство, молитви – ось ліки від усіх хвороб на селі. Розповідаючи про недостатній рівень освіти народу, Остап Вишня, як цікаву казку, розказує нам про єдиний „медичний центр” на селі – бабу Палажку. Автор самобутньо передає колоритну лексику, певні дійства, що супроводять процес лікування. Кожен рядок твору перейнятий любов’ю до людей, котрі нехитро жили і щиро допомагали один одному.
Ненав’язливо повертає нас гуморист до природи циклом оповідань “Мисливські усмішки”. Ліричний герой кожного оповідання захоплено розповідає про пригоди на полюванні.
І ми бачимо, що для героя головне – не вбити дичину, а побути серед природи, помилуватися рідним краєм. Розповіді сповнені дотепних жартів, анекдотів. В оповіданні “Як варити і їсти суп із дикої качки” ліричний герой пояснює, що головне – не забути стопку на полювання, бо не буде чим вихлюпувати воду з човна, коли човен тоне. Коли ж повертаєтесь з полювання, то слід іти повз базар… А коли ваші рідні запитають, чого у качки горло перерізане, то треба сказать, що летіла – побачила, що під прицілом, виходу не було, взяла та й… зарізалась.
Тонкий гумор, любов до природи, до людей наскрізно проймають твори Остапа Вишні. Його сміх не ображає, а виліковує, виховує людину. Ніжність, душевність і поетичність залишив нам гуморист в спадщину.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)