Конфлікт між мрією дійсністю в долі Емми Боварі
Гюстав Флобер пише свій чудовий роман «Пані Боварі» у 1857 році. В ньому він висвітлює конфлікт між мрією та реальністю. Героїня живе у нереальному світі. Емма Боварі не погоджується із буденністю життя і шукає в ньому якогось свята почуттів, казкової любові.
Ця тема романів була дуже поширена в ті часи, тому Г. Флобер вирішив також відобразити по-своєму тогочасну буденність.
Свою героїню Флобер не наділив ні розумом, ні освітою, ні гарним смаком. Все те, про що мріє Емма, чим вона захоплюється, може викликати лише посмішку. Виховувалась вона
Мрії залишилися мріями, а їй судилося життя в сонному провінційному Йонвілі, в середовищі обивателів, із чоловіком, який щовечора, написавши свої рецепти, «задоволений із самого себе, доїсть рештки печені, погризе шматочок сиру, схрумкає яблуко, доп’є графинчик вина, а потім ніде в спальню, ляже горілиць і захропе». Автор наділив героїню
До пані Боварі автор ставиться неоднозначно. Від інших персонажів Емма відрізняється тим, що вона щиро бажає вийти за межі буденного життя і здійснити свою мрію. Не розмірковуючи над майбутнім, Емма згодна тікати з Родольфом, вона навіть згодна підштовхнути Леона на злочин, бо сама готова на все заради кохання. Оскільки Леон не здатен мріяти, то пані Боварі є для нього ідеалом в усьому. Але, коли йому ставлять ультиматум: або вона, Емма, або підвищення на роботі, він обирає друге. Драма Емми Боварі полягає не в тому, що вона мріяла, а в тому, що її мрії не здійснились.
Чоловік Емми – Шарль Боварі, провінційний лікар. Він не збуджував у ній ні краплі хвилювання, ні краплі загадковості. Але виявляється, що в нього були справжні почуття до дружини. Він продовжує любити Емму і після її смерті. Шарль знає, що дружина була йому не вірна, і це приводить його до душевної хвороби.
Я гадаю, що у головній героїні роману Еммі Боварі автор втілює свої деякі мрії. Адже Флобер сам казав: «Емма Боварі – то я». Героїня – не тільки, гадаємо, негативне, а й позитивне друге «я» свого творця. Багато в чому він міг бути з нею солідарним. Одначе Емма хоч і бунтує проти буржуазного світу, проте сама не менш буржуазна, ніж інші герої твору. Вона мріє про екзотичні країни, про палке кохання. Флобер зображує її надто чуттєвою, бездуховною, егоїстичною і самозакоханою. Ставиться до Емми автор двозначно, хоча і доброзичливо, лагідно, спокійно.
Прочитавши цей роман, можна зробити висновок, що для справжнього щастя жінки треба так мало, всього-на-всього трохи романтики, палкості і ніжності. Якщо жінка матиме це, вона буде найщасливішою.