Коли доля посміхається тобі. Твір за літературними казками
Коли доля посміхається людині, вона інколи дуже сильно змінюється. Звідки тільки й беруться пихатість, чванливість, байдужість, і друзів не помічає, і вітається ніби ласку робить, зверхньо. Виходить, що доля ніби випробовує людину: яка ж вона насправді? Але є люди, які в будь-яких ситуаціях залишаються самі собою. І хоча Попелюшка з казки Ш. Перро і пасербиця з “Дванадцяти місяців” С. Маршака – казкові персонажі, але в них ми пізнаємо живих людей, які не зрадили своїх принципів. Вони з гідністю проходять нелегкі життєві випробування. І Попелюшку,
А як чинить пасербиця з казки “Дванадцять місяців”? Вона теж нікому не мстить. Коли її мачуха і зведена сестра у лісі перетворилися на собак (до речі, через власну жадібність і поганий характер), вона виявила співчуття. Пасербиця питає у Січня, чи довго цим бідолашним перебувати у собачих шкурах. З цих вчинків двох щасливиць ми бачимо, що вдача, яка їм посміхнулася, не зіпсувала їх, бо вони залишилися самі собою. У казці Ш. Перро і С. Маршака справедливість бере гору. Доля винагороджує Попелюшку і пасербицю. Але ці дві дівчини приваблюють іншим. Тим, що не втратили своє обличчя, залишилися такими ж добрими, турботливими, не зазналися. Хто з персонажів п’єси С. Маршака “Дванадцять місяців” подобається мені У п’єсі-казці С. Маршака “Дванадцять місяців” ми зустрічаємося з дивовижними персонажами. Зустріч ця відбувається у зимовому засніженому лісі. Проте в цих рядках – мудрість життя. Чому треба бути чесним і нічого не боятися? Тому що не все можна купити за гроші. За гроші можна купити становище у суспільстві, можна придбати коштовності, розкішне убрання, оточити себе цілою армією служників. Але немає таких грошей, які закрили б людям очі на те, що володар незліченного багатства обмежений, нерозумний, жорстокий нікчема. За гроші не купиш талант живописця, музиканта, поета, гончара…
І навіть у мить небезпеки гроші можуть не врятувати свого, на перший погляд, всемогутнього володаря. Як тут не згадати казку видатного російського письменника С. Я. Маршака “Дванадцять місяців”. Опинившись у зимовому засніженому лісі, далеко від людського житла, королева обіцяла Січню щедру винагороду за те, що їй і по-чету допоможуть благополучно повернутися в палац. Січень, довгобородий старий, відповів: “А мені нічого не треба, явсе маю… я вас обдарувати можу…” Прохання королеви задовольнили не завдяки її грошам, золоту та сріблу, а завдяки волі і доброті Січня. Якби не душевні якості Січня, королева та всі інші замерзли б у лісі.
Хоч ми їмо черстві шматки, Вдягаємось убого, А в багача булки й шовки – Ми людяніш од нього.
Прикладом такої людяності є Попелюшка з казки Ш. Перро. Бідна дівчинка стає принцесою. Замість бідної хатини, де вона мешкала з мачухою і сестрами, оселяється у палаці. Здавалося б, вона мусить помститися за всі знущання з неї. Але Попелюшка і не згадує минуле, залишається такою ж чуйною, лагідною і добросердною. Р. Берне пише, що:
Король зведе в дворянський стан Лакейчука двірського, – Людини ж праведної сан Не дасться ні від кого.
Ніякі гроші не змогли б зробити Добрими і чуйними серця Попелюшки з казки Ш. Перро “Попелюшка” і пасербиці з “Дванадцяти місяців” С. Я. Маршака. Доля немовби відзначила їх благородством, шляхетністю, чесністю, чистотою. Саме Попелюшка і пасербиця – справжній скарб. І не гроші притягують до них людей, а високі людські якості. “Будьмо чесними людьми”, і тоді не буде між народами ворожнечі, смертоносних війн. Саме чесність дозволяє людям єднатися, перемагати бідність та хвороби і принесе їм справжнє щастя.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)