Історична пісня у духовній скарбниці народу
Історичні пісні є народною святинею, у них горить любов до Батьківщини, виблискує слава минулих подвигів. Ці твори були покликані до життя насущними проблемами тогочасної дійсності. Тому саме вони дають змогу сьогоднішнім поколінням глибше зрозуміти характер свого народу, який, за висловом козацького полковника Івана Богуна, скидає шапку “лише перед Богом, та й то за власною охотою!”
Багато пісень було створено про звитяжну боротьбу козаків з турками й татарами: “За річкою вогні горять”, “Соколику-сину! Вчини мою волю”,
Ой козак до ружини,
бурлака до дрюка:
Оце ж тобі, вражий турчин,
З душею розлука!
Історичні пісні зафіксували не лише правдиві події, але й імена їх учасників. З легенд і переказів ми дізналися
Для українців був характерний культ матері. Він надає глибокого гуманістичного змісту деяким історичним пісням. Часто не лише мати, а й уся природа, рідна земля, Україна тужить за загиблим своїм захисником. У пісні “Ой Морозе, Морозенку” (“Ой ти, Морозенку”) про смерть сина матері сповіщає пташка – зозуля. Цей образ глибоко символічний. Адже здавна існує повір’я про те, що зозуля рахує літа людині. Дрібненькими сльозами обливається не лише Морозиха – Морозова мати, “тяжко-важко” плаче за ним вся Вкраїна.
Славна битва козаків з польськими панами в Умані зображена в пісні “Максим козак Залізняк”. Ратні подвиги Богдана Хмельницького (битва під Бродами) оспівані в пісні “Чи не той то Хміль”. Вигнати з української землі ляхів допомогла Хмельницькому татарська орда:
“А я ляхів не боюся
гадки не маю –
За собою великую потугу я знаю.
1 ще й орду татарськую
за собой веду, –
А все тото, вражі ляхи,
На вашу біду”
Пізніше походження має пісня “За Сибіром сонце сходить”. її герой – Устим Кармалюк прославився не вбивствами й завойовни-цтвом, а своєю справедливістю. Те, що віднімав у багатих, він віддавав бідним. Це, звичайно, не подобалось владі, тому цей справедливий розбійник увесь час змушений був переховуватися в лісі, стерегтися облави, довелося зазнати йому й каторги, довгої розлуки з рідними й близькими йому людьми. Але ватажок повстанців не розкаявся у своїх вчинках, його готовність на самопожертву звучить у останніх словах пісні:
Нехай гонять, нехай ловлять, нехай заганяють. Нехай мене, Кармалюка, в світі споминають!
Про те, як жив український народ, за що він боровся, що він цінував і на що сподівався, дізналися ми з історичних пісень. Вони зараз звучать рідко, але хочеться вірити, що ці пісні передадуть свою енергетику нащадкам, тим, хто звернеться до них і прочитає, як було колись, щоб краще жити й творити сьогодні, сподіваючись на добрі зміни в майбутньому.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)