Народна пісня – душа народу

Пісня… Українська… Народна… Милозвучна… Лине віками по Україні. Ча­рують нас мелодійні пісні та думи.

У народі говорять: “Пісня ні в злу, ні в добру годину не покидає людину”. Во­на з нами всюди, скільки стоїть цей світ. Лагідний материн наспів сповнений лю­бові до людей, природи, до всього живого. Під цей спів виростали поети, композитори, філософи, хлібороби, захисники рідної землі…

Був час, коли ми не шанували народну пісню як належить, не берегли. Тому багато чого втрачено, загублено безслідно.

Та останнім часом

з народною піснею сталося диво: вона повірила в себе, в свою силу і красу, піднялася і зазвучала на повний голос.

Народна пісня – дорогоцінне надбання нашого народу. У ній завжди вчува­ється голос батьківщини, ніжний шепіт матусі, слово мудрої поради і золотий промінчик надії. Видатний письменник М. Гоголь говорив: “Народні пісні для України – це все: і поезія, й історія, і майбуття…”

Минають століття, змінюються устрої, потрясають світ війни і землетруси, на зміну одним поколінням приходять інші, зі своїми смаками та уподобання­ми. А народна пісня залишається, через усі злигодні та поневіряння проносить

свою нев’янучу красу. Бо вона – це голос народу, вияв його працелюбної та спі­вучої вдачі, втілення моралі, мрій і прагнень. Пісня така ж нездоланна і безсмертна, як і той народ, який її створив:

Україна моя починається

Там, де доля моя усміхається,

І, як пісня, як спів солов’їний,

Не кінчається Україна.






Твір на тему на річці.
Народна пісня – душа народу