Ідеї патріотизму й тема батьківщини у творчості Лєрмонтова
В “Бородіні” з винятковою силою втілилися ідеї патріотизму, тема батьківщини й народу, у ньому яскраво виявилася цивільна спрямованість ідеології Лєрмонтова. “Фатальне” поразка генія поставлена тут у пряму залежність не від потойбічних сил, над ним вартих, як це мало місце в юнацькій ліриці поета, а від боротьби великого народу, що відстоює своє право на волю й національну незалежність. Лєрмонтовское “Бородіно” говорить про те, що саме народ є носієм “слави й великих справ”. Лєрмонтов всіма помислами душі, всією своєю
Для Лєрмонтова воля народу, як це видно в “Бородіні”, виявляється вище всіх страстей і переживань виняткової особистості. Індивідуальний протест героя при зіставленні з долею цілого парода втрачає всі свої привабливі риси. Характерно, що в “Бородіні” (і навіть в “Поле Бородіна”) просто немає Наполеона. Образ романтичного героя, яким уявляв собі поет Бонапарта, суперечив би ідеї народної війни проти французьких загарбників. Свій ідеал цільної особистості Лєрмонтов дає в образі простого російського солдата. У цьому образі з винятковою
Енергійна боротьба із французами сприяла зімкненню російських націй, про що Лєрмонтов образно сказав в “Бородіні”. Наполеон, крім власної волі, виявився причиною росту патріотичних почуттів російського суспільства. Але в той же час Наполеон не міг, як це прагнули показати офіційні кола, згладити корінні соціальні протиріччя між селянами й кріпосниками. Навіть у період навали Наполеона уряд забороняв озброювати селян. Воно боялося, що селяни звернуть зброю проти поміщиків
Війна проти Наполеона поглибила класові протиріччя в країні. Люта хвиля народних бунтів у Росії через 15 років після блискучої перемоги росіян над Наполеоном з усією очевидністю показала, що Наполеон не став, та й не міг стати причиною соціального миру. І Лєрмонтов це добре розумів. Славлячи відвагу, героїзм і велику стійкість російського солдата в бої при Бородіні, Лєрмонтов тим самим критично оцінює діяльність Наполеона, якого раніше вважав “чоловіком долі”. Лєрмонтов написав гнівні вірші в захист Наполеона, у якому він бачив спадкоємця революції. І Лєрмонтов же трактував Наполеона як “тритижневого молодця”, коли мова йшла про посягновении французького імператора на честь і незалежність Росії
Але справа не тільки в тім, що Наполеон – чужоземець, що зазіхнув на Російську землю. В “Бородіні” двадцатитрехлетний поет відмовляється бачити у своєму герої позитивні початки, носієм яких Наполеон виступає в ранній ліриці, і тому, що великий приклад російського народу вів Лєрмонтова до думки про те, що вирішальне слово в історії все-таки за народом
Останні ж вірші Лєрмонтова про Наполеона були важливі для поета не стільки для того, щоб ще раз підкреслити історична велич імператора французів, а для того, щоб затаврувати дріб’язковість, самозакоханість і продажність французького суспільства, риси, які так ненавидів Лєрмонтов у миколаївському суспільстві й проти яких він боровся своїм разючим віршем
(1 votes, average: 5,00 out of 5)