“И образ миру, у слові виявлений” (“слово” у романі Б. Л. Пастернаку “Доктор Живаго”)
Тахо-годи Е. А. За три роки до смерті, в 1985 р., в інтерв’ю В. Ерофееву А. Ф. Лосєв говорив: “Згадую й Пастернаку. Він був моїм товаришем по університеті. Дуже симпатична, добродушна людина. Добре знав мови. Творчість його образно, дуже насичена. Але його поезія була для мене значною мірою далекої, тому що він интеллектуализирован, розумовий. Ні, він мені не близький. Андрій Білий, з яким я познайомився в будинку мого друга Георгія Чулкова, набагато глибше й різнобічне. Його поетичні образи набагато гостріше, ніж у Пастернаку. :Але все-таки найближчим
За словами учениці А. Ф. Лосєва Ю. М. Каган розмова від 2 абря 1998 роки, дочки філософа М. І. Кагана, якого зв’язувала з Лосєвим щира дружба, вона принесла А. Ф. Лосєву вірші з “Доктора Живаго”, записані нею в психіатра Геллерштейна, у середині 50-ых рр. Швидше за все це було ще до публікації віршів з роману в журналі “Прапор” веле 1954 г. А. А. Тахо-Годи згадує, що того разу про роман мовлення не заходило. Особливе враження робив новий стиль віршів, їх незвична зовнішня простота. Побувавши в Пастернаку вперше в 1958 р. у Переделкино разом з А. Єсеніним-Вольпиным, Ю. М. Каган відвідала Б. Л. Пастернаку другий раз в 1959р. разом з А. Цветаевой, у Потаповском провулку в О. Ивинской. Довідавшись про майбутнє побачення, А. Ф. Лосєв попросив неї передати привіти Б. Л. Пастернаку й від нього. Після недавнього цькування Б. Л. Пастернаку через роман “Доктор Живаго”, такі привіти мали особливий сенс. За словами Ю. М. Каган, тоді ж А. Ф. Лосєв заговорив об них з Б. Л. Пастернаком студентських роках і про Филиппах. Через Ю. М. Каган прийшло в лосевский будинок і звістка про смерть Б. Л. Пастернаку, на похоронах якого вона була. Цю звістку А. Ф. Лосєв зустрів слізьми. Такий прояв почуттів для людей, що знали А. Ф. Лосєва, було більш ніж незвично. Ю. М. Каган згадує: “Такого горя в людини я ніколи не бачила”. А. Ф. Лосєв заплакав, устав із крісла через письмовий стіл, сіл на стілець поруч із ліжком, у своїй чорній шапочці, у накинутому на плечі пледі, закриваючи особу рукою. На розради він відповідав: “Юдя, ти собі представити не можеш, яка загинула Росія, яка загинула епоха, яка було тоді життя, який вона повинна була б стати, які загинули люди”. На запевнення, що є нові молоді гарні люди, пішов відповідь: “Ні ти, ні ви зрозуміти этого не можете”. Так, оплакуючи Б. Л. Пастернаку, А. Ф. Лосєв оплакував і ту Росію, що сгинула в небуття після 1917 г.
Що стосується роману “Доктор Живаго”, по спогадах А. А. Тахо-Годи, він з’явився в будинку А. Ф. Лосєва тільки наприкінці 60-х – початку 70-х рр., з’явився чи ледве не на два дні, і, як тоді покладалося, таємно. За цей строк прочитати його А. Ф. Лосєву цілком уголос було немислимо сам він втратився зори після Біломорсько-Балтійського каналу спочатку частково, а потім уже цілком і А. А. Тахо-Годи читала вибірково, особливо докладно перші, московські частини роману. Для А. Ф. Лосєва отут багато чого було пізнавано, багато чого близько, він коментував деякі місця, пояснював, хто, на його погляд, схований під ім’ям того або іншого персонажа. На жаль, суть всіх цих зауважень і коментарів ми ніколи не довідаємося – записані вони не були
Роман “Доктор Живаго” дає багатий матеріал
(1 votes, average: 5,00 out of 5)