Інтелігенція в революції – по романі Б. Пастернаку “Доктор Живаго”

Пастернак почав писати роман “Доктор Живаго” в 1945 році й закінчив його в абре 1955 року. Про що ж той самий роман? Що такий Пастернак написав у ньому, що Симонов, редактор журналу “Новий мир”, відмовився друкувати роман і його видання на батьківщині було заборонено більше 30 років? Цей добуток був опублікований за рубежем, і його автор одержав Нобелівську премію. Мені здається, що Б. Пастернак написав у романі про те, що він і багато інші чесні, думаючі, що хворіють душею за Росію люди вистраждали й перенесли в епоху революції. Роман Пастернаку

– це плід філософських роздумів про буття, про історію, про те, як інтелігентська частина суспільства прийняла революцію, як існувала в революційну епоху й чи потрібна інтелігентська частина суспільства країні, що пережила революцію. У романі Пастернак прагне “дійти до самої суті”.

Головний герой роману, Юрій Живаго, – ескулап і поет, мабуть, поет більше того більше, ніж ескулап. Для Пастернаку поет – це “вічності заручник у часу в полоні”. Інакше кажучи, погляд Юрія Живаго на історичні події – погляд з погляду вічності. Він може помилятися, прийняти тимчасове за вічне. У жовтні 17-го року

Юрій приймає революцію з ентузіазмом, називаючи її “чудовою хірургією”. Але після того як його вночі заарештовують червоноармійці, прийнявши за шпигуна, а потім допитує військком Стрельников, Юрій говорить: “Я був настроєний дуже революційно, а тепер думаю, що насильственностью нічого не візьмеш”. Юрій Живаго “виходить із гри”, відмовляється від медицини, замовчує про лікарську спеціальність, не приймає сторону жодного з ворогуючих таборів, щоб бути духовно незалежною людиною, щоб під тиском будь-яких обставин залишатися самим собою, “не відступитися від імені”. Провівши в полоні в партизанів більше року, Юрій прямо говорить командирові: “Коли я чую про переробку життя, я втрачаю політична еліта над собою й вдаюся у відчай, життя сама вічно себе переробляє й перетворює, вона сама куди вище наших з вами тупоумних теорій”. Цим Юрій показує, що саме життя повинна вирішити історичну суперечку про те, хто правий, а хто немає.

Б. Л. Пастернак написав роман “Доктор Живаго” у прозі, але він, талановитий поет, не міг не вилити свою душу на його сторінках більше близьким серцю способом – у віршах. Книга віршів Юрія Живаго, виділена в окрему главу, зовсім органічно вписується в основний текст роману. Вона – його частина, а не віршована вставка. У віршах Юрій Живаго говорить про свій час і про себе – це його духовна біографія. Відкривається книга віршів темою майбутніх страждань і свідомості їхньої неминучості, а закінчується темою добровільного їхнього прийняття й спокутної жертви. У вірші ” Гефси-Манский сад” словами Ісуса Христа, зверненими до апостола Петру: “Суперечка не можна вирішити залізом. Вклади свій меч на місце, людина”, – Юрій говорить, що встановити істину за допомогою зброї не можна. Такі люди, як Б. Л. Пастернак, опальний, гнаний, “недрукува_”, він залишився для нас Людиною з великої букви


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Інтелігенція в революції – по романі Б. Пастернаку “Доктор Живаго”