Гумористичне зображення головного героя оповідання О. Стороженка “Скарб”

Олекса Стороженко, за словами Івана Франка, талановитий оповідач, що до­бре володіє українською мовою. В оповіданні “Скарб” письменник використав український фольклор, поєднав фантастичні елементи з реалістичним зображен­ням селянського побуту, гумористично зобразив головного героя.

Павлусь, єдиний син у родині, ріс зманїженим, залюбленим матір’ю. Узимку й восени вона не випускала його з хати, щоб не замерз, навесні і влітку – щоб сонце не напекло голову. Бачачи, що син нічого не вміє робити, батько журився: “Що з ним станеться,

як ми помремо?”

Мати мала рацію, коли говорила: “Як Бог милосердний пошле йому щастя, то без нас житиме ще лучче, як теперечки”. Після смерті батьків за Павлусем нагля­дали наймит і наймичка. І хоча він уже й парубком став, а все чекав, коли хтось за нього зробить. “Павлусь за весь день і пари з рота не пустить; хоч би часом чого і схотів, вже не попросить: якось йому і слово важко вимовити”.

І на вечорниці йому йти не хотілося, і скарб шукати відмовився, бо звик лише їсти та спати. За це прозвали його Лежнем. Навіть грушу зірвати не міг: “Бісові груші, – пробубнить, – які спілі, і над самісінькою

головою висять, і ні одна ж то не впаде у рот”. А потрусити дерево – важко.

У селі Павлуся вважати щасливим: нічого не робить, а все має. “Сказано: як кому Бог дасть щастя, то не треба йому й рідної матері, не треба і скарбу шукати, сам скарб його знайде”. І хоча люди заздрили Павлусеві, жити так, як він, не хо­тіли. Думаю, що щасливим не був і Павлусь.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Гумористичне зображення головного героя оповідання О. Стороженка “Скарб”