Гумор – характерна риса українців (за поезією В. Самійленка)
Народна приказка говорить: “Де два козаки – там три гетьмани”. Але мені хочеться перефразувати її: “Де два українці – там три гумористи”. Щоб переконатися у правдивості цих слів, варто лише почитати наші прислів’я та приказки, послухати жартівливі пісні. Мені здається, що лише українці так тонко і влучно можуть висміювати власні вади. “Зробив, як чорт летів та крила звісив” або “Язичок мельне та й у кут, а губу натовчуть…” – тонко, з гумором, а головне повчально.
Згадаймо історію, як козаки “новеньких”
Веселу вдачу українців відзначав Т. Масенко, характеризуючи видатного гумориста Остапа Вишню:
За правду – й смерті не боявся,
І не писав тріскучих од,
І все життя з біди сміявся,
Як запорізький мій народ.
Гумор і сміх – це не лише розвага. Сміх – це небезпечна зброя. Говорять, що сміху боїться навіть та людина, яка не боїться нічого. Одним із
Вірш “Патріоти” вразив мене своїм сучасним звучанням. Чи не бачимо ми щодня на екранах телевізорів двох хлопців-патріотів? Один у “широкій промові народні права боронить”, а другий доводить думку про “давність своєї культури”… Усі вони “гукають і махають руками”, з високих трибун говорять про любов до народу. А де ж той третій хлопець, про якого писав В. Самійленко? Мабуть, він – це всі ми, бо слухаємо голосні промови і нічого не робимо. Тому щодня на вулицях бачимо “мільйони голоти, і темність, і вбожество їх”.
Звичайно, гостра сатира не могла тоді та й не може зараз в одну мить ліквідувати всі вади суспільства. Але вона змушує кожного з нас замислитися і зробити перший крок – позбутися власних недоліків. Якщо це зроблять всі, то життя стане кращим. Отже, давайте сміятися сьогодні; щоб не плакати завтра.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)