Гроші як міра випробування людини (оцінка образу Герасима Калитки у п’єсі Івана Карпенка-Карого “Сто тисяч”)
П’єса Івана Карпенка-Карого “Сто тисяч” була написана наприкінці вісімдесятих років ХІХ? століття і з того часу є однією з найкращих сатиричних комедій української драматургії. Уній автор яскраво і переконливо змалював ті суттєві зміни в житті села, які сталися майже через три десятиліття після скасування кріпацтва. Щоб охарактеризувати їх найбільш стисло, я б використала слова головного персонажа комедії Герасима Калитки: “Гроші – всьому голова”. Саме викриттю і засудженню цієї життєвої настанови, цього гасла і присвятив
Новий час у пореформеній Україні змінив обличчя суспільства: важко пристосовувались до нових умов поміщики, що втратили безмежну владу над селянами, занепадаючи і розорюючись. На їхнє місце приходили хазяйновиті “мужики” з їх безмежним прагненням всіма правдами й неправдами накопичити багатство: “Жолудь – десять тисяч десятин, Чобіт – п’ять тисяч десятин, Пузир – три тисячі”.
За ними тягнеться й Герасим Калитка, що має вже двісті десятин. Цей образ викликає у мене неоднозначні почуття. Мені завжди хочеться бачити в людині його кращі риси і
Він – діяльна і цілеспрямована людина, в якій пробудився “хазяїн” своєї землі, що до цього не мав на неї права. Не народився ж Калитка (І йому подібні) таким спотвореним грошима нелюдом! Мабуть, колись, мріючи про добробут родини, він плекав у душі мрію мати якнайбільше землі. До цього часу зберіг Герасим перейняте від прадідів шанобливе і вдячне ставлення до неї: “Ох, земелько, свята земелько, Божа ти донечко!” Він – не шахрай, як деякі інші персонажі, а набуває своє багатство важкою працею: “Тут недоїдаєш, недопиваєш, день при дні працюєш…” Але ніяк Не може він дотягнутися до більш заможних “хазяїв”. Так зароджується у калитки план шахрайського злочину.
” І ось Карпенко-Карий подає нам іншого Герасима – хижака, який проголошує: “Як їв борщ та кашу, так і їстиму, як мазав чоботи дьогтем, так і мазатиму, а зате всю землю навкруги скуплю”. Звідки це? Що спотворило характер простого селянина? Гроші! Саме ті гроші, які “всьому голова”. і вже роботу він перетворює на знущання над наймитами, яких, на відміну від коней, тримає напівголодними. І земля, до якої він так трепетно ставиться, порівнюється ним із купчою на зеленому папері. І, нарешті, – злочин задля власного збагачення. Але і на цьому він не спиниться! Карпенко-Карий нам доводить це, малюючи сцену, коли Герасим цілує мішок із грошима, а на Параску кричить: “…Я…я тебе уб’ю”. Чи не є це найвищим рівнем падіння людини, яка йде до мсти злочинним шляхом?
Мій розум диктує слова осуду і огиди до Калитки, але серце підказує: моральне падіння його не є випадковим, бо воно спричинене суспільно-економічними умовами. Ці умови потворно перетворювали моральні настанови людини, калічили їх душі й долі.
Наш час, висунувши перед суспільством нові економічні умови, теж породив новий тип власника, більш обізнаного, впевненого в собі, для якого знову “гроші – всьому голова”. Та на те і називаємо ми “Сто тисяч” шедевром драматургії, що актуальність не втратила свого значення і в наш чар, застерігаючи “нових хазяїв” від небезпеки “брудних грошей”, що спотворюють мораль як особистості, так і всієї нації.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)