Комедія Карпенка-Карого «Хазяїн»

Карпенко-Карий створив новий тип соціальної; комедії. Розвиваючи, як і Островський, гоголівську традицію принципово «безгеройної» (тобто без позитивного героя) комедії, він знайшов своєрідний аспект художнього аналізу соціальних явищ.

Комедійний сюжет письменник розгортає навколо одного персонажа, а його оточення – як ті, що йому протистоять, так і ті, що його підтримують, – змальоване контрастними барвами, що дає змогу відтінити, яскравіше виявити суть дійової особи.

Деморалізуючу силу грошей показав драматург в образі Калитки

(драма «Сто тисяч») і в образі Пузиря («Хазяїн»). Сам І. Карпенко-Карий писав: «Комедія ця дуже серйозна, і я боюся, що буде скучна для публіки, котра від комедії жде лише сміху. «Хазяїн» же – зла сатира на чоловічу любов до стяжання, без жодної іншої мети.

Стяжання для стяжання!» Характер Пузиря розкривається опосередковано, через розповідь інших персонажів про нього, а також у його стосунках з оточенням, яке складається з різноманітних типів свого часу. Серед них найяскравіші – його підручні, Феноген і Ліхтаренко, яких «хазяїни викохали» і в яких принцип поведінки такий: «Як на війні нікого не жаліти, бо ти не вб’єш,

тебе уб’ють».

Трагічні нотки в цій. сатирі пов’язані з образом економового помічника Зозулі: чесна людина, яка опинилась між трибками «хазяйської» машини, тине, розчавлена «хазяйським колесом». Своєрідна композиція п’єси, як слушно зазначав Франко, більше епічна, ніж драматична. Комедія насичена подіями й конфліктними ситуаціями, «вбивчо-саркастичними» сумами, що об’єднані однією наскрізною подією – участю Пузиря в гігантській афері злісного банкрота Михайлова з метою наживи.

«Хазяїн», як видатне досягнення української драма тургії XIX ст., найбільше виявляє тенденції тогочасного літературного процесу, коли комедія почала набли жатися до оповіді.






Твір я обираю тверезе життя.
Комедія Карпенка-Карого «Хазяїн»