“Горе від розуму” як політична комедія
Комедія “Горе від розуму” – одна з найбільш реалістичних комедій російської літератури.
Але читачем нашого часу “Горе від розуму” не сприймається як комедія. Пояснюється це тим, що головний герой її – Чацький не є комічним персонажем. Причини його розбіжностей із фамусовським товариством занадто серйозні, і монологи Чацького, що викривають “минулого життя найпідліші риси”, заглушують комедійне звучання твору.
При написанні твору Грибоєдов використовував елементи комедії. Це – наявність любовної інтриги,
“Горе від розуму” – політична комедія, тому що в ній підняті злободенні громадські питання того часу: про державну службу, про кріпосне право, про просвітництво, про виховання, про рабське копіювання всього іноземного.
Грибоєдов із гіркою іронією розкриває в діалогах і монологах персонажів тяжке становище народу і країни, де догідливість Молчаліна, кар’єризм і дурість Скалозуба, бюрократизм і чванство Фамусова, марнослів’я Репетилова кращі за розум і розсудливість Чацького.
За кожним персонажем
В образі Фамусова висміяно вище чиновництво, його бездіяльність на службі, чванство, хабарництво. Яскравим прикладом неробства є упорядкування Фамусовим розкладу на тиждень, де всі дні зайняті званими обідами і вечерями.
Безпринципність, кар’єризм чиновництва показані у захопленні Фамусова вчинком свого дядька, який заради просування по службі розігрував блазня перед монархом.
Полковник Скалозуб уособлює здрібніння, опошлення військової людини. Його грубе солдафонство, презирство до культури, неуцтво відштовхують читача. Це удачливий кар’єрист, якого характеризує само прізвище. Але кар’єризм його злочинний. Він базується на втратах армії: “Інші, дивишся, перебиті”. Автор висміює Скалозуба як тупого і бездумного офіцера аракчеєвської пори, супротивника свободи і просвітництва.
Псевдолібералізм розкритий в образі Репетилова. “Молоді” ліберальні ідеї дають можливість цій частині дворянства “погомоніти” у клубі. Свою діяльність вони прикривають марнослів’ям.
З винятковою сатиричною силою викрита в комедії порожня і вульгарна метушня псевдолібералів, галас і лемент, що дискредитують і гальмують ліберальний рух.
Чацький є викривачем усіх пороків суспільства. Його монолог “А судді хто?” звучить як вирок політичному ладу і моральним основам фамусовського товариства.
Чацький – це теж проблема. Проблема інтелігенції, яку не зрозуміли і висміяли, проблема потоптаного патріотизму і пригнобленої культури. Це навіть не проблема, а цілий аспект проблем, яких не побачило байдуже суспільство, і як результат цього – повстання декабристів 1825 року.
Чацький – це прообраз декабристів, спростовувачів старої епохи.
Комедія не втратила своєї злободенності і сьогодні. Образ Чацького буде жити доти, доки на зміну одній епосі будуть приходити інші, і він завжди буде “починати нове століття”.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)