Роланд – Ідеал воїна-лицаря. Твір за поємою “Пісня про Роланда”

“Пісня про Роланда” – одна з найчудовіших пам’яток стародавньої народної поетичної творчості Західної Європи. Вона була складена багато століть тому, приблизно на межі XІ і XІІ століть. Ця прекрасна оповідь оспівує напівказкову війну франків з маврами – сарацинами. В основі цього поетичного переказу лежить реальна подія – ар’єргардний бій франків з горцями-басками, в якому ар’єргард франків зазнав жорстокої поразки. У цій битві брали участь багато історичних осіб, окрім короля Карла Великого. Так “вчені” поети середньовіччя

згадують Еггіхарда і Ансельма – знатних людей, що загинули в бою біля Ронсельванської ущелини. Але народна пам’ять зробила героєм поеми відважного лицаря Роланда. Чим міг привернути увагу розповідачів і слухачів молодий племінник Карла Великого? В чому секрет його популярності серед народу?

Я вважаю, що саме в характері і вчинках Роланда найяскравіше втілилося уявлення народу про істинного воїна-лицаря: хороброго і чесного, відданого вітчизні до останньої хвилини життя, нещадного до ворогів і безкорисливого в дружбі, ніжного в любові до своєї прекрасної Альде. Роланд очолив двадцятитисячний

ар’єргардний загін і мав забезпечити відхід основних військ Карла від Сарагоси:

И вот в своем панцире чудесном, В золотом сверкающем шлеме, Щит расписан райскими цветами, Дюрендаль на бедре блистает, На вершину Роланд выходит.

Роланд не знає про підступну Зраду Ганелона і про те, що “довкруги потайними стежками на конях язичники скачуть”. Роланд мужньо стає до бою. Мудрий наставник Горневаль навчив його не лише вправно битися мечем, стріляти з лука, метати диск і перестрибувати глибокі рови верхи на коні. Він учив його “ненавидіти брехню, допомагати слабкому, дотримувати слова”. Перейняв Тристан у свого вчителя і уміння співати і грати на арфі. Дядько Тристана, король Марк посвятив племінника в лицарі, і Тристан прославив ім’я і рід свій, перемігши в поєдинку вбивцю свого батька Рівалена. Одного разу дві ластівок принесли в світлицю короля Марка жіночу волосинку, “тонку, як шовкова нитка”, і “блискучу, як сонячний луг”. Щоб догодити баронам, Марк оголосив, що одружується, якщо вони знайдуть жінку, якій належала ця волосинка. Тристан вирушив на пошуки золотоволосої красуні. “Або я помру у пошуках золотоволосої красуні, або привезу її у ваш замок”, – сказав він своєму дядьку. Багато перешкод подолав Тристан: він убив Маргомта, переміг у бою страшного дракона, що пожирав дівчат.

Одного не зміг подолати Тристан – раптової любові до Ізольди, яку він знайшов і привіз у замок короля Марка, виконуючи наказ дядька. Любов Тристана й Ізольди була сильнішою від них самих, сильнішою за саму смерть. Тому що вони, самі того не знаючи, випили чарівний напій, який навіки з’єднав їхні серця і в житті, і в смерті. Тристан, як благородний лицар, тяжко страждає від усвідомлення того, що він не має права на свою любов, від тієї образи, якої він завдає королю Марку. Але пристрасть до Ізольди сильніша за розсудливість і мораль суспільства. Дізнавшись про любов Тристана та Ізольди, король Марк, підбурюваний баронами, наказує спалити їх на багатті.

Прості люди співчувають Тристану і своїй королеві. За версією Бедьє добрий сенешаль Дінас допомагає Тристану втекти, а хтось із людей випадково побачив, як Тристан вистрибнув з вікна каплиці, і повідомив Ізольду, що її коханий врятувався. Тристан визволяє свою Ізольду, і нерозлучні кохані разом з Горневалем вирушають на пошуки притулку в лісах Моруа.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Роланд – Ідеал воїна-лицаря. Твір за поємою “Пісня про Роланда”