Допомога, твір-розповідь

Якось довелося мені спостерігати таку сцену. По перону, спираючись на палицю, повільно йшла бабуся.

Видно було, що в неї хворі ноги. А тут ще й важка валіза в руках. На блідому старечому обличчі – терпіння й втома.

Праворуч і ліворуч бабусю обминав потік поспішаючих, стурбованих людей. Але ось до старенької підбігла дівчинка дванадцяти – тринадцяти років, взяла важку валізу у бабусі й понесла через залізничний місток. «Добре,- подумала я,- що знайшлася попутниця».

Хвилин за п’ять дівчинка знову з’явилася на пероні, поспішаючи до електрички. Випадок цей нерідкий. Звичайний. А чи завжди ми поспішаємо на допомогу тим, хто потребує її?






Мотиви лірики в. Симоненка.
Допомога, твір-розповідь