Дивний ангел у дивному світі
Твір з оповідання Гарсіа Маркеса “Стариган із крилами”. З дитинства багато хто чує це слово ангел, янгол. Хтось читає молитву до ангела, якої навчила бабуся, комусь розповідають про ангелаохоронця. Ніхто з нас не бачив цих істот, але ми нібито не заперечуємо їхнього існування. Згідно з древніми міфами, ангели – Божі посланці, Божі вісники. Вони прилітають до нас, щоб нагадати про необхідність морального очищення.
Звернить увагу на жалюгідній зовнішності ангела: старенький дід з величезними крилами, одягнений, як жебрак, з лисим черепом
Звернить увагу на те, що ангелу приписують нечисленні чудеса: до сліпого не повернувся зір, але зате в нього виросли зуби, паралітик не став ходити, але виграв гроші, у прокажених на
Зробимо висновок про невідповідність традиційного уявлення про ангела зображенню цієї істоти Гарсіа Маркесом, про його “дивність”, його двоїстість: ця істота неземного походження: говорить незрозумілою мовою, у нього крила, однак дуже нагадує літню немічну людину: він плаче, хворіє, тиняється по двору. Можна лише здогадуватися, для чого він прилетів на землю, він про це не сповіщає, та й ніякої нової звістки людям не приносить. Однак диво стається. Невже цього мало?
Про поведінку мешканців приморського селища по відношенню до ангела: як вони кидають йому їжу через сітку, як пропонують призначити його головою Всесвіту, генералом, який би вигравав усі війни, вивести крилатих людей, які б підкорили світ. Викликає подив сусідка, яка начебто бачила багато див, саме тому впевнено заявляє, що невідоме створіння – це ангел, а ангели небезпечні. Не менш дивною є поведінка отця Гонзаго, якому не сподобалося те, що ангел не розуміє латини, що не шанує божих слуг, а крила ж є і в літака! Недужі висмикують у ангела пір’я, безбожні кидають камінням, один припікає бік ангела розжареною залізякою! Папу цікавить, чи має дивна істота пуп? Чи схожа його мова на арамейську? Чи здатний він утриматися на кінчику голки?
У жорстокому світі ангел, що так нагадує стару, немічну людину, втрачає цінність в очах людей, бо не здатний задовольнити їхні прагнення. Парадокс: ангел – уособлення вищих моральних цінностей і духовних орієнтирів людства – є зайвим у світі людей!
Коментар учителя. Люди чекають від ангела чудес, забуваючи, що ангели – Божі вісники насамперед (згадаймо: ангел з’являється Йосипові зі звісткою про народження від Діви Марії Божого Сина, з наказом втікати з сім’єю до Єгипту, щоб Ірод не погубив Немовлятко; ангел сповіщає жінок про воскресіння Ісуса із мертвих і ін.). Важливо зазначити, що на диво чекають не тільки літературні герої Маркеса, але чекаємо й ми (на першому уроці за оповіданням, відповідаючи на запитання: “Якою була б ваша реакція на появу у вашому подвір’ї ангела?” більшість учнів упевнено заявляє, що теж зажадали б якогось чуда!). Справжня віра, мабуть, тому й справжня, що не потребує див, що людина вірить, тобто не має сумніву (згадаймо євангельські історії про жінку, що страждала кровотечею, та про сотника, який просив про одужання свого слуги).
Ангел у Маркеса говорить незрозумілою мовою, але чи не тому, що люди й не намагаються його зрозуміти? Вони не замислюються над тим, з якою метою прилетів ангел. Про що він хотів попередити, виправити, про що нагадати? над чим замислитися? про що важливе повідомити? Для цього не потрібні слова, достатньо лише самої появи неземно: істоти (хіба це не диво?!). Але людям подавай щось більш примхливе (наприклад, жінку – павука), їм цікаво познущатися з цієї істоти – повисмикувати пір’я, покидати в неї камінням, припекти розжареною залізякою! Так не поводяться з твариною, не те що з людиною чи тим паче з ангелом! Ангел, без сумніву, дивний, та люди не менш дивні. Як жахливо, що ми – такі.
Варто також підкреслити, що диво, мабуть, тому і є дивом, що воно таємниче, незрозуміле. Розгадуючи сутність дивної істоти, мешканці селища губляться в здогадках: хто він – жебрак? циркова звірина? яструб? божевільний? хворий? мандрівник? – не надаючи важливого значення крилам. Безперечно, Маркес, розповідаючи про крила, має на увазі не кінцівки птахів, у нього крила – це уособлення людських мрій, устремлінь, духовного піднесення (можливо, це зрозуміли б ті, у кого час від часу виростають крила, у кого душа крилата?). Ангел істота не матеріальна, а духовна. Більш того, письменник акцентує увагу читача на безмежному терпінні ангела, з яким він ставиться до витівок людей. А на велике (ангельське!) терпіння здатний лише той, хто має велику любов до людей.
Розповідаючи про відношення до ангела Елісенди га Пелайо, слід акцентувати увагу на прагматизмі цих людей: вони беруть плату за ангела і на виручені гроші будують дім з балконом, не забуваючи, правда, поставити грати на вікна, щоб до помешкання не залітали ангели! Мовою нормальних людей це називається святотатством, не говорячи вже про те, що здоровим глуздом не поясниш такого перевернутого світу людської моралі. Після цього не так вже й дивно, що Елісенда виганяє ангела зі спальні віником, що він перетворив її життя на пекло, бо вміє множитися і наповнювати собою всі помешкання. Зрозуміло, що, коли ангел змахнув крилами, героїня почуває себе нарешті щасливою.
Слід звернути увагу учнів на очевидність літературної паралелі: у творі Кафки “Перевтілення” всі члени родини перехрестилися, почувши про смерть потвори, у Маркеса Елісенда полегшено зітхнула, – і там, і тут мова йде про втрату людяності героями.
Якщо у мешканців селища справжність ангела викликає сумнів, то у справжності дівчини-павука сумніву немає: її можна розглядати з усіх боків, можна ставити їй запитання, причина її перетворення цілком зрозуміла. Страшна зовнішність і той смуток, з яким вона розповідала про свої нещастя, – це видовище, правдиве і повчальне, відвертає увагу від ангела та й вартує дешевше!
Формально фантастичні елементи у оповіданні зрощені з побутовими деталями (мешканці сприймають фантастичне як цілком реальне, земне), однак за суттю вони протиставлені. Виникає запитання : магічне чи реальне містить у собі правдиві цінності, які людина не має права потоптати? Духовна безкрилість, ницість людей очевидні. Навіть коли ангел покинув селище, люди не зрозуміли, для чого прилітає ангел, вони не осягли справжнього дива (адже він зумів злетіти!). У ангела оновилися крила, а люди так і не змогли піднятися над суєтою, над меркантильністю.
Фінал твору. Можливо, розчарований в людях, ангел покидає цей світ назавжди, не залишаючи йому надії на оновлення. Можливо, оклигавши від хвороб, ангел нарешті й здійснює те, чого чекали від нього люди: він творить диво – злітає в небеса, творить не для того, щоб у нього повірили, творить, щоб зайвий раз довести, що і диво неспроможне змінити того, хто не прагне змін, а отже – суть людського існування не в диві, а в природі людини, в її здатності чинити найвище диво: творити в собі ЛЮДИНУ. Не чекати див, а просто полюдськи напоїти спраглого, пожаліти немічного, старого (Пелайо таки здатен на диво!). А можливо, така розв’язка натякає на можливість духовного прозріння і окрилення людей?
(1 votes, average: 5,00 out of 5)