Біографія Антона Макаренко


А.С. Макаренко – справжній педагог, організатор виробництва фотоапаратів, письменник. Про все, що пережив із своїми вихованцями, про труднощі перетворення маленького збайдужілого й цинічного підлітка в Людину, педагог описав у прекрасних творах: «Педагогічна поема», «Прапори на баштах», «Книга для батьків».

З надзвичайною цікавістю читаєш і дивуєшся: скільки треба було мати в душі того тепла, любові, добра, щоб частинки їх передалися вихованцям! Звідки черпав педагог терпіння, що виявляв виключну інтелігентність, тактовність у спілкуванні з вихованцями колонії.

Привертає увагу одне з невеликих оповідань Антона Семеновича під назвою «Лікар». На кількох сторінках твору розповідається про Василя, хлопця, який тікав з колонії, вкравши цінний інструмент. Підлітки й педагоги думали, що хлопець уже ніколи не повернеться. Але він повернувся! І однією з причин була перша розмова з Антоном Семеновичем, який побачив у хлопцеві майбутнього лікаря.

Нелегко склалося життя Василя. Але завдяки розумному підходу Макаренка до дитини, самостійній наполегливій праці хлопець вступив до медичного інституту. Важко давалося навчання, і знову в критичну хвилину педагог був поруч, розумним словом довів необхідність продовжувати навчання. Згодом Василь поїхав за призначенням, працював лікарем. Довго не наважувався написати листа другому батькові. Але

написав-таки. Подякував за мудре слово наставника, повідомив про успіхи в хірургії. Видатним педагогом була повернена суспільству Людина. У цьому і є, на мій погляд, благородство професії Вчителя.

Якщо А. Макаренко у своїх педагогічних творах доводив доцільність виховання через колектив, то чудовий український педагог В. Сухомлинський відстоював ідеї педагогічного впливу на розвиток особистості учня. У творах «Серце віддаю дітям», «Школа радості» педагог розповідав про вплив природи на виховання в учнів доброти, бачення прекрасного, любові до рідного краю. Діти вірили своєму вчителю, були його справжніми друзями.

І. Драч, відомий український письменник та громадський діяч, написав драматичну поему «Дума про Вчителя» й присвятив її великому педагогові В. Сухомлинському, чия спадщина стала дороговказом у вихованні підростаючого покоління в Україні та далеко за її межами. У поемі порушені важливі проблеми педагогічної діяльності. В. Сухомлинський бажав, щоб молодь стала сильною, розумною, винахідливою, активною в громадському житті.

Педагог гаряче відстоював думку про те, що «все на світі з дитини», що в процесі виховання має переважати доброта: «Адже без доброти – справжньої теплоти серця, яку одна людина віддає іншій, неможлива душевна краса». Читаючи твір, зрозумів, як іноді важко ламати устоєні стереотипи. Адже за свою ідею В. Сухомлинський був шельмований у пресі. І серце педагога не витримало. Його смерть стала трагедією для рідних, поштовхом для учнів, які обрали професію педагога, докором тим, хто не сприймав його поглядів. В епізоді твору Макаренко, герой твору, підкреслює:

Тож знов доводь і не соромсь повторів, Лаштуй у лави свіжі аргументи, Доскіпуйся в старому по-новому, Щоб істина та істинна була.

Тільки вчитель з добрим серцем може відкрити перед молодцю шлях до щасливого майбуття. Це призначення, покликання й обов’язок справжнього педагога.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)
Loading...



Композиційні особливості я романтик.
Біографія Антона Макаренко