Батьків і Батьківщину не вибирають

Як говорив Сенека “Люблять Батьківщину не за те, що вона велика, а за те, що своя”. Я гадаю, що для кожної людини найріднішою є та земля, на якій народився і живеш, де почуваєш себе вільно відкрито. І ця земля – Батьківщина. Це одна з найбільших цінностей у нашому житті, яку ти не обираєш: вона дана тобі батьками як спадок, який маєш любити й берегти, щоб передати власним дітям. Її не вибирають за своїм смаком і бажанням, точно так, як не вибирають собі матір.
Влучно написав про Батьківщину та батьків Василь Симоненко у своєму вірші “Лебеді

материнства”:
“Можеш вибирати друзів і дружину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати”.
Прикладом справжньої любові до батьківщини є геній українського народу, видатний поет Тарас Григорович Шевченко. Вражає те, що він навіть на засланні у жорстоких умовах писав поезії, зокрема “І виріс я на чужині”, де говорив, що для нього немає нічого кращого, як “Дніпро та наша славная Вкраїна…”. Я вважаю, що непереможна любов Тараса Шевченка до народу й Батьківщини є взірцем щирого патріотизму. Адже для того, щоб бути патріотом своєї
держави, треба бути відданим їй серцем і, головне, знати “яких батьків ми діти”. І звичайно ж ніколи не слід забувати слова Володимира Сосюри:
“Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її, вічно живу і нову
І мову її солов’їну.”
Отже, Батьківщина – це найцінніший дар твого народу й роду. Як і рідна мати – це твоя доля, яку треба приймати такою, якою вона є, а також любити і цінувати всім серцем.






Твір роздум над повістю шинель.
Батьків і Батьківщину не вибирають