Аналіз комедії Ревізор Гоголя Н. В
Аналіз комедії 1. М. В. Гоголь. “В “Ревізорі” я зважився зібрати в одну купу все дурне в Росії, яке я тоді знав, всі несправедливості, які робляться в тих місцях і й тих випадках, де найбільше потрібно від людини справедливості, і за одним разом посміятися над усім. Але це, як відомо, зробило приголомшливу дію Крізь сміх, що ніколи ще в мені не проявлявся в такій силі, читач почув смуток.” 2. Д. Н. Овсянико-Куликовский “Уже в “Ревізорі” він (Гоголь) ставив собі завданням – показати не тільки каліцтво побутових типів, але також “скривлення”
І взагалі всякі каліцтва легко з’ясовні ладом життя, станом вдач, відсутністю освіти й т. д. , вона схильний був зображувати як національні. Він сам (Гоголь) категорично заявляв, що главною його завданням як художника є пізнання й зображення психології російської людини.” 3. Інші критики (загальний огляд).
Конфлікт комедії “Ревізор” постороен на комічному збігу, на страху викриття чиновницьких махінацій. У місто їде ревізор, а тому; вирішують герої п’єси, його терміново потрібно знайти, встретитить і підкупити. Обман,
Від страху втратившись у своїх міркуваннях здорового глузду, чиновники приймають завравшегося Хлестакова за ревізора. У кожному проїзному вони готові були бачити що перевіряє, але саме Хлестаков повівся так нагло й самовпевнено, що, у поданні міських чиновників, тільки таким і може бути проверяющий. Хлестаков уловив відразу відтінок напруженості при приході до нього городничего.
Ще не розібравшись, отчого це з ним так люб’язні, наш герой приймається скаржитися на життя. Незабаром він розуміє, що чиновники чогось бояться й готові виконувати будь-які його прохання. Хлестаков звик жити не замислюючись, тому він не замислюючись погоджується.
Проблема хабара обіграється в комедії із властивому Гоголю гумором і точність У дачі хабара винні обидві сторони, тому хабарника не можна викрити, що адже давав хабар теж винуватий. Мовчазна змова загального хабарництва давно охопив Росію. Усі звикли до цьому настільки, що на прохання Хлестакова про гроші чиновники відгукуються з радісним полегшенням (цей берет, виходить, усе обійдеться). Хворе російське суспільство заражене найстрашнішим вірусом сучасності – відсутністю правди на всіх рівнях влади.
Немає жодного позитивного образа чиновника в гоголівській комедії Це знамення часу сприймається читачами як близька й зрозуміле, адже Росія дотепер не вийшла з гоголівського сну “ревизоровщини”. У Хлестакова, прийнятого за ревізора, виявляється так багато прохачів, що вони рвуться у вікно, усіх прийняти неможливо. Люди скаржаться, просять, але їхні слова залишаться без відповіді. Чиновники готові принижуватися перед ревізорами, терпіти, тому що вони знають: прийдет їхня година, ревізор виїде й вони зірвуть все зло на своїх підлеглих, будуть принижувати їх також, як начальство принижувало їх самих Це моральне псування роз’їло російське суспільство зсередини, ставши атрибутом будь-який, навіть самої маленької влади. Хлестаков навіть не стежить за нескладним польотом своєї фантазії.
Переконавшись у цілковитій неосвіченості й дурості повітових чиновників, він називає себе письменником, а йому охоче відповідають, що знайомо з його добутками. Хлестаков бреше про високі чини, а йому вірять, навіть не задумавшись, чи може настільки легковажна людина бути серйозним службовцем. Обман героям комедії взаємовигіднийі: чиновники заспокоюються, а Хлестаков бере в них гроші.
Комедія, почата читанням листа зі звісткою про приїзд ревізора, закінчується читанням листа Хлестакова. Розкривається обман. Усе рухається до трагічної розв’язки: приїхав теперішній ревізор.
Але чи залишає Гоголь нам надію на те, що тепер усе буде по-іншому. Немає. Чиновники побіжать так само подобострастно лестити, підкуповувати що перевіряє. Моральна спустошеність досягла вже тої межі, коли зміна осіб навряд чи змінить ситуацію.
На місце цих чиновників прийдуть інші, адже розбещує людини всяка відсутність внутрішнього контролю, а не сама влада