Образ доглядача училищ і поштмейстера в п’єсі Гоголя “Ревізор”

Більше всіх боїться ревізора Лука Лукич Хлопов, доглядач училищ. Він сам про це говорить: “Не приведи бог служити по вченій частині, усього боїшся. Усякий мішається, усякому хочеться показати, що він теж розумна людина”. Цю фразу міг сказати тільки чиновник, що служив по навчальній частині при Миколі І, тому що положення вчителів, які постійно перебували під наглядом поліції, було нестерпним.

Хлопов прав, що працювати було дуже важко. проводир дворянства, Що Відвідав училище, оголосив Хлопову догану за те, що в навчальному закладі “вільнолюбні думки внушаются юнацтву”. І таке осудження доглядач училищ одержав за те, що один із учителів “будував пики” під час пояснення матеріалу, а іншої ламав стільці. Ніякого вільнодумства не дозволив би й сам Хлопов, адже він усього боїться. Безпорадність, розгубленість цього чиновника видна в сцені, коли він, довідавшись про приїзд ревізора, подає городничему репліки. Хоча Гоголь мало говорить про освіту, але й по окремих репліках можна судити, у якім положенні воно перебувало.

Про Івана Кузьмичеві Шпекине, поштмейстері,

буде також короткий. Уже перша його репліка про приїзд ревізора: “А що думаю? Війна з турками буде”,- свідчить про дурість і легкодумство. Служба для нього не праця, а “приємне времяпрепровождение”: він роздруковує листи й читає їх. Найцікавіші він залишає в себе й у цьому не бачить ніякого злочину. За це його не лає навіть городничий, а навпаки, радить продовжувати уважно стежити за тим, щоб не випустити з міста якої-небудь скарги або повідомлення.

Можна зробити висновок про чиновників міста, про основні риси характеру чиновників, наприклад:

Суддя Ляпкин-Тяпкин – обмеженість утворення, читання релігійних книг, зарозумілість, пристрасть до філософствування, боягузтво, хабарництво, лицемірство; поштмейстер Шпекин – наївність, легкодумство, дозвільна цікавість, простодушність;
доглядач училищ Хлопов – боягузтво, безініціативність, затурканість;
піклувальник богоугодних закладів Земляника – казнокрадство, хабарництво, безделие, доноси, безтурботність, легкодумство; і т. д.

Перша дія як би вводить читача й глядача в таку обстановку, де відбудеться щось дуже важливе. Про це свідчить страх, що опанував чиновниками, які почули про приїзд ревізора.

Як ви думаєте, чому чиновники міста боялися ревізора? Страх перед ревізором викликаний не тільки тим, що існують недоліки в керуванні містом. Це найменше турбує городничего, адже він уже не раз “виходив з води сухим” у подібних ситуаціях – трьох губернаторів зумів провести. Він побоюється, насамперед тому, що ревізор прибув інкогніто (тобто таємно) і в цьому випадку видає себе за приватна особа. “Зважаючи на все, це для нього в новинку. Він ще не мав справи з ревізором, що видавав себе за приватна особа, або ж подібні факти траплялися в його довгостроковій службі вкрай рідко” . І це тривожить його, тому що не дозволяє краще зорієнтуватися в сформованій обстановці. Городничий не забуває ще й про купецтво й “громадянстві”, які можуть поскаржитися ревізорові в кожну хвилину.






Релігійні мотиви в поезії богдана-ігоря антонича.
Образ доглядача училищ і поштмейстера в п’єсі Гоголя “Ревізор”