Образ судді Ляпкин-Тяпкин у п’єсі Гоголя “Ревізор”

Про суддю Аммосе Федоровичеві Ляпкине-Тяпкине. Судові посади в Росії були виборними: дворяни обирали повітових суддів, а також засідателів на три роки. Звичайно повітовий суд складався із судді й двох засідателів, які мали право займатися рішенням порівняно дрібних карних і цивільних справ, але тут була повна плутанина в справах. Не випадково в прислів’ях і приказках народ відбив це положення. Згадаємо: “Де суд, там і неправда”; “У суд пі-правди не знайдеш”; “Не бійся суду – бійся судді” і т. п.

Що ж можна сказати про суддю

Ляпкине-Тяпкине? Тяпкин-Тяпкин – “людина, що прочитала п’ять або шість книг, і тому трохи вільнодумна. Мисливець великої на здогади й тому кожному слову своєму дає вагу”. Довідавшись про те, що повинен приїхати ревізор, причину його появи в повітовому місті він пояснює тим, що “Росія… так… хоче вести війну, і министерия-то, от бачите, і підстелила чиновника, щоб довідатися, немає чи де зради”. Подібний здогад далекий від істини, від тих справ, якими зайняті чиновники, але суддя намагається показати, що не почуває за собою провини. Це один з характерних прийомів комічного – алогізм. Ляпкин-Тяпкин більше
зайнятий полюванням, чим судочинством, тому й хабара бере хортицями щенятами. В особистих цілях використає він і сварки сусідів-поміщиків

“Адже ви чули, що Чептович із Варховинским затіяли позов,-говорить він городничему,- і тепер мені розкіш: гравлю зайців на землях і в того й в іншого”. А цькування зайців, як відомо, завдавала більших збитків, тому що винищувалися посіви

У суді помітне безладдя Сторожачи завели в присутственних місцях домашніх гусаків (але це й натяк городничего: хабара!), у присутності, тобто там, де відбувається прийом відвідувачів, висить гарапник – довгий ременний батіг, прикріплений до короткого ціпка. Він є приналежністю мисливця, але й тут натяк на те, що в суді прибігали до тілесних покарань. Засідатель був постійно п’яним. Справи велися як-небудь, тяп-ляп (на це натякає й прізвище судді). Незважаючи на це, Ляпкин-Тяпкин не боїться ревізора

“Справді,- зізнається він,- хто зайде в повітовий суд? А якщо й загляне в який-небудь папір, так він життя не буде рад. Я от уже п’ятнадцять років сиджу на суддівському стільці, а як загляну в доповідну записку – а! тільки рукою махну. Сам Соломон не дозволить, що в ній правда, а що неправда”.

Таким чином, перед нами встає тип царського чиновника, що найменше думав про захист законності. Вище всього для нього була своя власна персона, хоча він і сливет як “вільнодумець”. Насправді ж це практична людина, що хоче прожити своє життя й легко й зручно.






Твір патріотизм відповідальність за долю батьківщини.
Образ судді Ляпкин-Тяпкин у п’єсі Гоголя “Ревізор”