Твір на тему: «Чому людська душа не завжди відкрита щирому співчуттю?»

В оповіданні Бориса Грінченка під назвою «Каторжна» ми можемо дізнатися про вкрай складну і неприємну долю головної героїні цієї розповіді, молоду дівчину по імені Докія. У неї справді була дуже непроста й неприємна доля. Її життя і доля в цілому змушують задуматися про велику кількість дуже складних життєвих питань. Зокрема, про те, чому в деякі життєвий моменти людська душа просто позбавлена щирого співчуття? Чому іноді люди бувають дуже жорстокими, щоб розуміти потреби інших людей, які їх оточують? Для відповіді на ці питання слід провести загальний аналіз даного твору, а також обміркувати деякі філософські аспекти життя.

Головна проблема Докії полягала в її сім’ї, а також в деяких проблемах, які трапилися їй в житті. Наприклад, Докія не мала рідної матері. Мачуха, як це часто буває, ставилася до неї дуже недобре, зло. Ніякого співчуття дівчинці, у якої не було мами, мачуха і близько не відчувала. Більше того, вона постійно ображала Докію, принижувала її. Зокрема, змушувала її багато працювати, попросила свою молодшу дитину вдарити Докію, а також спиляла кущ, під яким Докія так любила сидіти. Крім мачухи, у Докії були й інші проблеми. Молодий чоловік, який їй сподобався, спочатку показав до неї власну симпатію, а потім відкинув дівчину, чим зробив їй ще болючіше і неприємніше. Звичайно, все це в сукупності не могло не позначитися. Одного разу через все це Докія не витримала і підпалила хату тих, хто спричинив їй неприємності. Але, швидко зрозумівши свою помилку, вона почала гасити полум’я власним тілом. Її врятували, але довго після цього вона не прожила.

Я думаю, що якщо б души тих, хто оточував Докію, були більш відкритими щирому співчуттю, доля цієї дівчини була би менш трагічною. Наприклад, у неї могли би бути більш добра і приємна в спілкуванні мачуха. Звичайно, маму б вона не замінила, але Докія була б впевненіше в собі і життя її склалося б краще. Можливо, що і відносини з тим хлопцем теж були б менш болючими для неї.

Як мені здається, Докії просто не пощастило. Практично ніхто не любив її і не цінував. Втім, в цьому немає нічого дивного. Людина як істота, як правило, жорстока. Люди не жорстокі лише до тих, кого бояться. Докія цього не розуміла, а тому не вміла захищатися. Співчуття ж по відношенню до неї теж не було ні для кого відвертим почуттям. Життя часом буває жорстоким і Докія пізнала це на власній долі.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Загрузка...
Зараз ви читаєте: Твір на тему: «Чому людська душа не завжди відкрита щирому співчуттю?»