Зразок твору: Людина й природа в літературі
Тема взаємин між людиною й природою за всіх часів була дуже актуальна. Вона знаходить своє відбиття в добутках багатьох письменників: Ч. Айтматова, В. Астафьева, В. Распутіна, М. Пришвіна, К. Паустовського. У своєму творі я спробую розкрити цю тему, опираючись на роман Ч. Айтматова “Плаха”, у якому, на мій погляд, ця проблема поставлена найбільш гостро. Ч. Айтматов уже давно став одним із провідних письменників нашого часу. У своєму романі він ставить перед нами філософську проблему взаємин Бога, людини й природи. Як це все зв’язано?
Автор
Цей роман – заклик одуматися, оглянутися назад, усвідомити свою відповідальність за все, що відбувається зараз у світі. Екологічні проблеми, підняті в романі, Ч. Айтматов намагається вирішити насамперед як проблеми стану людської душі. Адже, руйнуючи мир, ми прирікаємо самих себе на погибель.
Одна з найважливіших проблем роману – взаємини між людиною й навколишнім середовищем. На прикладі конфлікту між вовчою зграєю й людиною (в особі Базарбая й зграї Оберкандалова) Ч. Айтматов показує, як може порушитися рівновага
Образ Бостона в романі персоніфікує собою природну людяність. Він жертва дурної й жорстокої витівки Базарбая, його антипод. Бостон, як і Акбара, не знайшовши іншого виходу, стріляє у вовчицю, убиваючи тим же пострілом свого сина. Ця трагедія розігрувалася ще в савані, коли одним махом був порушений закон природного плину життя. Автор показує нам, як аморальність Базарбая зламала життя й долі інших людей.
У романі “Плаха” Ч. Айтматов звертається до вічної теми Ісуса Христа. Автор малює образ Овдія, сина священика. Метою свого життя він уважає порятунок людських душ. Всі його дії говорять про висоту його помислів і про тверде бажання пролити світло в тьмі душі. Він прагне розбудити у своїх ворогах каяття й совість – такий його спосіб боротьби зі злом. Його вчинки гідні глибокої поваги. У ньому є якась безпорадність і беззахисність. Ч. Айтматов наділяє його здатністю до самопожертви.
З образом Овдія зв’язана ідея гуманізму, віри в добрий початок у людині. Роман Айтматова – відозва до совісті кожного. Тривога – ось головний зміст добутку. Тривога за втрату віри й високі ідеали, за людину й навколишнє середовище. Роман змушує нас задуматися про життя, згадати, яка вона коротка.