Жанрова своєрідність повести Собаче серце Булгакова М. А
Отже, у знак мирного привіту Знімаю капелюх, б’ю чолом, Довідавшись філософа-поета Під обережним ковпаком. О. С. Пушкін По жанрі “Собаче серце” (1925) є повістю, але, міркуючи про її жанрову своєрідність, варто визнати, що це соціально-філософська сатирична повість із елементами фантастики. У повісті описується непівська Москва середини 20-х років XX століття Життя простих людей, заради щастя яких робилася революція, дуже важка. Досить згадати дівчину-друкарку, громадянку Васнецову. За свою роботу вона одержує гроші, на які неможливо прокормитися
Тому що наголодувався я в молодості досить, буде з мене, а загробного життя не існує” (І). Молоденька друкарка стане нареченою Шарикова, і, звичайно, вона погодиться вийти заміж за це чудо природи не від гарного життя. Простих радянських людей автор
Висміюються й сам професор, схожий на середньовічного французького лицаря, і його вірний учень-зброєносець доктор Борменталь, які захотіли виправити закони природи. Соціальний зміст повести виражається через опис будня Москви: у столиці, як і колись, розгулюють злочинці (Клим Чугункин), існують проблема продовольчого постачання, драма комунальних квартир, гірке пияцтво. Іншими словами, Булгаков показує невідповідність офіційної радянської пропаганди й реальной життя Соціальна ідея повести – показ важкого, з життя простої людини в Радянській країні, де, як і в старі часи, правлять бал шахраї й негідники різних мастей – від завгоспа їдальні до високопоставлених пацієнтів професора Преображенський. Ці герої зображуються сатирично, а логіка оповідання приводить читача до висновку, що сите й зручне життя подібних людей оплачені стражданнями всього народу в роки революції й громадянської війни. У повісті соціальний зміст тісно переплітається з філософськими міркуваннями про новий, післяреволюційний час і “новому” людині, породженій цим часом.
У добутку варто виділити принаймні дві серйозні філософські проблеми. Перша – про відповідальність ученого за його відкриття. Професор Преображенський вирішив провести унікальну операцію – пересадити гіпофіз людини в мозок піддослідного собаки. Оскільки Пилип Пилипович – талановитий хірург, остільки йому вдався вживить гіпофіз бандита Клима Чугункина в мозок дворняжки Кульки Цю операцію вчений задумав для того, щоб перевірити свої здогади відносно штучного омолодження людського організму.
Одержавши з гіпофіза витяжку полового гормону, професор не міг ще знати, що в гіпофізі безліч різних гормонів. Результат вийшов несподіваний: прорахунок експериментатора привів до появи на світло огидного донощика, алкоголіка, демагога – Поліграфа Полиграфовича Шарикова. Своїм експериментом Преображенський кинув виклик еволюції, природному положенню речей у природі.
Але, на думку Булгакова, порушувати закони природи досить небезпечно: на світло може з’явитися монстр, що погубить самого експериментатора, а заодно з ним і все людство У художній літературі ця ідея розроблялася й у середині XІX століття (роман М. Шеллі “Франкенштейн, або Новий Прометей”), і багато разів в XX столітті (роман А. Н. Толстого “Гіперболоїд інженера Гаріна”, п’єса Б. Брехта “Галилей”, повість братів Стругацких “Понеділок починається в суботу” і др. ). Преображенський зрозумів всю небезпеку свого наукового досвіду, коли Кульок обікрав його, намагався вижити із квартири, написав донос про контрреволюційні висловлення й дії професори. Пилип Пилипович у розмові з Борменталем визнав свій досвід практично марним, хоча й блискучим, з наукового погляду: “Поясните мені, будь ласка, навіщо потрібно штучно фабрикувати Спиноз, якщо будь-яка баба може народити генія коли завгодно. Людство саме піклується про цьому й в еволюційному порядку щороку завзято, виділяючи з маси всякої мерзоти, створює десятками видатних геніїв, що прикрашають земну кулю” (VІІІ). Друга філософська проблема повести – про дотримання людьми законів соціального розвитку Революційним способом, на думку автора, не можна вилікувати соціальні хвороби: письменник випробовує глибокий скептицизм відносно революційного процесу у своїй відсталій країні й протиставляє йому “улюблену й Велику Еволюцію” (лист М. А. Булгакова Уряду СРСР від 28 березня 1930).
У повісті “Собаче серце” відбилася різка зміна в суспільних поглядах Булгакова в порівнянні з колишніми переконаннями, представленими у романі “Біла гвардія” ( 1921-1924). Тепер письменник розуміє, що не революція з її непередбаченими вибухами й зигзагами, а велика, неостановимая еволюція діє відповідно до природи, природної й людської. Тільки в результаті революції до влади можуть прийти такі особистості, як Швондер і Кульок, – неосвічені, малокультурні, але самовдоволені й рішучі. Швондеру й Шарикову здається, що влаштувати справедливе суспільство легше легені: треба все відняти й поділитися Тому Швондера обурює, що професор Преображенський живе в семикомнатной квартирі й навіть має прислугу (куховарку Дар’ю Петрівну й покоївку Зину).
Борець за “загальну справедливість” і одночасно голова будинок грудки не може зрозуміти, що вченому для нормальної роботи й успішних експериментів потрібне приміщення й звільнення від господарських турбот. Своїми науковими відкриттями вчений приносить таку величезну користь суспільству, що самому суспільству вигідно створити для нього гарні побутові умови. Адже видатний учений, яким представлений у повісті Преображенський, – рідкість і більша цінність для націй.
Однак подібні міркування вище розуміння Швондера, і він, домагаючись формальної соціальної рівності, як він його розуміє, постійно набудовує Шарикова проти Пилипа Пилиповича. Професор, аналізуючи ситуацію, упевнений, що як тільки Кульок покінчить зі своїм “творцем”, так обов’язково “займеться” своїм “ідейним вождем” (VІІІ). Тоді й Швондеру не поздоровится, тому що Кульок – це темна, злісна й заздра сила, що нічого не може створювати, але все хоче розділити, причому собі захопити побільше.
Шариковский погляд на мир здається Преображенському (і самому Булгакову) примітивним, хоча нічого іншого в нерозвинених мозках Поліграфа Полиграфовича й не могло народитися. Скептично ставлячись до ідеї “загальної дільби”, письменник, по суті, повторює думку російського філософа Н. А. Бердяєва, що писав, що “рівність є порожня ідея й що соціальна справедливість повинна бути заснована на достоїнстві кожної особистості, а не на рівності”. У повісті присутні елементи фантастики, які надають сюжету цікавість і одночасно допомагають розкрити ідею добутку.
Звичайно, фантастична операція по пересадженню гіпофіза й саме перетворення собаки в людиноподібну істоту, але фантастичні (навіть із погляду фізіологів початку XXІ століття) ідеї штучного омолодження людського організму здавалися в середині 20-х років XX століття деяким вітчизняним ученим цілком реальними. Про це свідчать газетні статті-звіти, що захоплено розписують багатообіцяючі досвіди медиків (Л. З. Айзерман “Вірність ідеї й вірність ідей”//Література в школі, 1991, №6). Отже, у своїй повісті Булгаков, будучи лікарем, виразив скептичне відношення до проблеми омолодження, а будучи письменником, сатирично зобразив “успіх” медиків-геронтологів і філософськи осмислив наслідку революційного втручання людини в життя природи й суспільства. Повість “Собаче серце” можна вважати самим цікавим добутком ранньої творчості Булгакова, тому що в ньому повністю виявилися головні художні принципи письменника. У невеликому творі Булгакову вдалося дуже багато чого: досить докладно й сатирично зобразити сучасне життя країни Рад, поставити найважливішу моральну проблему про відповідальність ученого за своє відкриття й навіть викласти власне розуміння шляхів розвитку людського суспільства Нові соціальні умови породжують “нових” людей, і повість міркує про катастрофу ідеї, начебто “нового” людини можна створити швидко, наприклад, якими-небудь чудесними педагогічними або хірургічними способами.
Сміливість професора Преображенський, що вздумали поліпшити саму природу, була жорстоко покарана. Багатоплановістю змісту “Собаче серце” нагадує головний твір Булгакова – роман “Майстри й Маргарита”, тому що по жанрових особливостях і роман, і повість збігаються – соціально-філософський сатиричний добуток з елементами фантастики
(1 votes, average: 5,00 out of 5)