Засудження жаху війни у повісті «Альпійська балада» та в оповіданні «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…»
Василь Биков, пройшовши пекло війни, тяжко вистраждав гірке лихоліття партизанської Білорусі. Пізніше, в повоєнні роки, він сказав своє щире, перейняте нещадною правдою і синівським болем слово від імені тих, тодішніх вісімнадцятилітніх солдатів, яким довелося нести на своїх юних плечах жорстокий тягар війни.
У центрі повісті «Альпійська балада» – самовіддане й зворушливе кохання, що спалахнуло в тяжкий час смертельної боротьби з фашистами. Події відбуваються в маленькому австрійському місті в Альпах. Група радянських військовополонених
На щастя, він залишається неушкодженим і йому вдається втекти. Доля дарує йому несподівану супутницю, теж утікачку, італійку Джулію Новеллі. Пізніше в душі хлопців з’явиться до неї почуття – «добре і велике». Джулія стане для хлопця «маленьким людським дивом», яке він несподівано відкриє у лиху воєнну годину за крок від смерті.
Іван уперше покохав – глибоко і самозречено. Ця любов змінила стан його душі, відкрила перед ним красу і велич світу, мить щастя.
Драматичністю зображуваних подій проза В. Бикова суголосна творчості Генріха Белля, який також воював, але на протилежному боці. Німецького прозаїка, як і білоруського, цікавить насамперед проблема звичайної людина на війні. На відміну від героя В. Бикова, герой оповідання «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…» інакше осягає навколишній світ і ге, що з ним сталося. Йому все «таке далеке і байдуже». Світ, який він сприймав самими лише очима (не душею!), був йому «глибоко чужий і нецікавий». Навіть рідна гімназія, яку він залишив тільки три місяці тому, здавалась «музеєм листа мертвих».
Війна наклала свій мертвотний відбиток на все, що оточує героя. І передусім на нього самого. Ось як описує це Белль: «…я спробував посовати руками, але відчув такий біль, що знову закричав: я кричав не вгаваючи… Я стенувся, відчувши укол у ліве стегно, хотів був підвестися на лікті й не зміг, а проте встиг поглянути на себе й побачив.., що в мене немає обох рук, немає правої ноги, тим-то я відразу впав на спину, бо не мав тепер на що спертися…»
Хоч як наполегливо працювала свідомість пораненого, він не міг відповісти на запитання, за що його жахливо скалічено (обрубок, а не людина!), тому й залишається незакінченою фраза: «Пішов зі школи на фронт і поліг за…» Герой Белля скалічений фізично і морально. Авторові було боляче за своїх сучасників, які йшли на загарбницьку війну і віддавали своє життя заради фальшивих ідеалів.
Твори білоруса В. Бикова і німця Г. Белля, хоч істотно різняться типами героїв, манерою їх зображення, пройняті однаково потужним гуманістичним пафосом, гнівним осудом війни, її руйнівної суті, згубного впливу на людину.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)