Юрій Андрухович як класик “актуальної” літератури
У сучасній українській постмодерній літературі можна назвати кількох авторів, що не тільки пишуть для “втаємничених”, але й здобули прихильність значної читацької аудиторії як в Україні, так і за її межами. У цьому ряду буде й ім’я Юрія Андруховича, відомого поета, прозаїка, есеїста, без перебільшення сучасного класика. Він розпочав свою діяльність у складі поетичного гуртка “Бу-ба-бу”, назва якого розшифровується як абревіація слів “бурлеск”, “балаган” і “буфонада”. У 1985 році побачила світ поетична збірка Юрія
Творчість Юрія Андруховича – найяскравіший прояв постмодернізму в українській літературі. Як і західні письменники-постмодерністи, у своїх романах він широко використовує
Зривання масок, що приховували справжню суть персонажів, нагадує подібний мотив у романі “Майстер і Маргарита” М. Булгакова. Завдяки символізації тексту, використанню. численних алюзій, ремінісценцій та інколи навіть прямих цитат, які є неодмінною рисою постмодерного твору, автором досягається символічна багатозначність тексту. Юрій Андрухович намагається позбутися будь-якої єдино правильної точки зору. Письменник відмовляється від претензії створити об’єктивну модель світу, подаючи натомість безліч її версій. Окремі частини (особливо це характерно для “Перверзії”) об’єднуються за принципом колажу, не створюючи структурної єдності. Картина світу розпадається на безліч уламків. Митець передає характерне для сучасного світогляду відчуття абсурдності, нереальності буття. Стираються межі між реальністю та ілюзією. Твори Андруховича перебувають у річищі сучасних філософських та естетичних пошуків. Так, у “Рекреаціях” іронічно обігрується актуальна зараз проблема духовного воскресіння нації, а в “Перверзії” осмислюється кризове становище усього сучасного світу і можливі шляхи виходу із цього світоглядного кута. Характерною для усіх творів письменника є проблема пошуку людиною власної самоідентичності, втраченої в абсурдному світі.
Письменник першим в українській літературі дав взірець популярної зараз карнавальної прози, якій притаманне жанрове та стильове багатоманітнтя, рівноправність “високого” та “низького” у творі. Андрухович імітує різні літературні стилі: бароко, магічний реалізм, український бурлеск і травестію, маньєризм тощо. Так, впливи бароко виявляються у прагненні до карнавалізації, театралізації дійсності, бурлескно-травестійна поетика – у невідповідності між серйозним значенням викладених подій та їхнім “низьким” оформленням, що викликає комічний ефект. Іронія стає провідною рисою усіх творів сучасного мистецтва. Юрієм Андруховичем іронічно переосмислюються актуальні проблеми сучасної філософії: фемінізм, питання відносності будь-яких абсолютів, проблема переосмислення усталених цінностей, бачення світу як тексту тощо. Прикладом такого пародійного відтворення є доповіді учасників семінару у романі “Перверзія”. Таким чином, прикметною рисою постмодерних творів є відсутність канонів, обмежень, яка (відсутність) сама стає каноном і дозволяє передати множинність поглядів на світ і неможливість існування будь-яких імперативів, а отже, відчуття абсурдності світу та ірреальності буття.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)