Яким же він був, отой легендарний запорожець
Ось перед нами яскрави представник славного лицарства – козак Голота. Зневаживши “шати дорогії”; байдужий до всякого зовнішнього блиску, він сповнений гідності захисника Вітчизни. Сам-один розгулює полем килиїмським і “не боїться ні огня, ні меча, ні третього болота”, бо певний своєї козацької відваги. Хіба під силу здолати та-, кого хвалькуватому татарину? Жоден ворог не міг зрівнятися з козаком могутньою силою духу та безмежною волелюбністю. Тривалий час пробув у турецькій неволі Самійло Кішка, але зберіг відданість рідній
Хоч буду до смерті біду да неволю приймати, А буду в землі козацькій голову християнську покладати,
рішуче відповідає боягузу і зраднику безстрашний гетьман. Гідно витримавши тяжкі випробування, Самійло Кішка здобуває собі та побратимам омріяну волю й повертається до рідних берегів Дніпра – Славути.
Дума “Іван Богун” змальовує іншого народного героя, який теж потрапив у скрутне становище. Обороняючи Вінницю від польських шляхтичів та турків, він мужньо витримує облогу
Своїм змістом думи подібні до історичних пісень, які теж зображують тяжкий шлях нашої Вітчизни у боротьбі з чужинцями. Тут ті ж герої – переважно відчайдушне й безстрашне запорозьке козацтво. Ось легендарний Байда, мужній і нескорений козацький гетьман, що не піддався на спокуси влади й багатства. Адже найбільше багатство – то вогонь його душі, що палає любов’ю
до рідної землі. Та любов додає йому сили й снаги, допомагає гідно витримати жорстокі тортури й мученицьку смерть. В уяві народу Байда – казковий богатир, здатний не тільки з честю вистояти в моральному двобої з ворогом, її й помітитися за народні кривди.
До улюблених героїв нашого народу належить і славний гетьман Богдан X мельннцький, возвеличений у багатьох думах та піснях:
Чи не той то хміль,
Що коло тинів в’ється?..
Ой той то Хмельницький,
Що 8 ляхами б’ється. Хмельницький виступив на історичному терені, щоб захистити уярмлений І знедолений український народ. Він правив Україною так, як самостійний, не-яалежний від чужинців володар. За це народ і прославив мудрого гетьмана та його сподвижників у піснях “Ой Богдане, батьку Хмелю”, “Гей, не дивуйте, добрії люди”, “Ой з-за гори чорна хмара” і в багатьох інших.
Гей, ну, козаки! Гей, ну у скоки
Та заберімося в боки!
Загнали панів геть аж за Віслу,
Не вернуться і в три роки. Проте не завжди народ оспівував лише перемоги козацтва. Усього бувало ” нашій історії, нерідко траплялися поразки і смерть героїв. Сумним плачем за полеглим відважним лицарем звучить пісня “Ой Морозе, Морозенку”. Нерівними були сили в цій жорстокій битві з ворогом, та “ні один козак не здався живим у неволю”. Може, саме тому й вирвали татари хоробре Морозенкове серце, що її ньому жила його люба Україна? її дорогий образ освітлює останні хвилини життя героя:
Поставили Морозенка
На Савур-могилу:
“Дивись тепер, Морозенку,
На свою Україну”. Та все ж крізь плач і стогін звучить у народних піснях свята надія на відродження рідної Вітчизни:
А ми ж тую червону калину,
Гей, гей, та піднімемо;
А ми ж свою славну Україну,
Гей, гей, та розвеселимо!
И, Ті пісні та думи вже цілі століття живуть на українській землі, бентежачи ші нащадків славного козацтва.
У них оживають трагічні й героїчні сторінки нашої історії. Гордістю сповнюється серце українця, що веде свій рід від такого міцного кореня. А може, пече душу й сором за власну жалюгідність? Може, час уже замислитися: чиїх батьків ми діти? Хіба такими безпорадними уявляли нас славні предки? Чи в надійних руках сучасне і майбутнє страдниці України? Задумайся над цим, дорогий мій сучаснику!
(1 votes, average: 5,00 out of 5)