Яким є сучасний інтелігент

Певне, кожний із нас не раз замислювався про сутність справжньої інтелігентності, намагався подумки з’ясувати, чи відповідають риси його власної особистості, його вчинки уявному зразкові. І кожний зіткався з тим, що однозначно відповісти на питання “Яким є сучасний інтедігент?”не завжди легко. Чи збігаються поняття “освіченість” та “інтелігентність”? Чи можна виховати у собі інтелігентну людину, чи треба нею народитися? Саме на ці питання спробую відповісти.
Слово “інтелігент” з’явилося порівняно недавно –

у першій половині дев’ятнадцятого століття. Молодість цього поняття пояснюється тим, що поділ праці на розумову та фізичну виник лише під час науково-технічної революції, народивши новий соціальний прошарок – інтелігенцію, тобто людей, що заробляють на життя своїм розумом. Раніше, у добу феодального ладу, потреби у слові “інтелігент” не було, оскільки монополія на розумову працю належала ннключно аристократії, тобтосамим феодалам.
Сьогодні ж слово “інтелігент” набуло дещо іншого значення. Для того, щоб людина мала право називатися інтелігентом, окрім того, щоб працювати розумово, вона повинна
мати ряд інших, не менш важливих якостей. Для цього замало мати вищу освіту, добру роботу, вишукані манери й такі нібито “неодмінні” зовнішні атрибути інтелігенції, як піджак, капелюх, сорочка з краваткою ІІ окуляри. Зовсім не обов’язково бути пихатим академіком, визначною політичною фігурою чи великим письменником. Справжній інтелігент, на мою думку, ніколи не покаже своєї зверхності вад менш освіченою людиною, яка, можли-но, стоїть на нижчому суспільному щаблі; у спілкуванні інтелігент простий і невимушений, не намагається здаватися розумнішим, ніж є, бо знає собі ціну, поводиться гідно.
Інтелігентність не завжди можна пояснити походженням, батьками, вихо-ішнням, заможністю чи бідністю. Навіть висока освіченість не є гарантією інтелігентності, бо ми знаємо кричущі приклади морального невігластва саме серед власників документів провищу освіту. І навпаки, знаємо зразки справжньої інтелігентності та внутрішньої культури серед людей простого походження, які ис мають дипломів. Яскравийприклад – Катерина Вілокур, неосвіченаселянка, котра самотужки сягнула фантастичних висот у малярстві. Дивовижні картини художниціе відображенням гармонії внутрішнього світу й навколишньої краси.
Гадаю, рядки поезії І. Франка “Порада” досить точно характеризують кодекс поведінки інтелігентної людини:

Не високо мудруй, Але твердо держись, А хто правду лама, З тим ти сміло борисы Не бажай ти умом Понад світом кружить; А скоріш завізьмись Всвіті праведно жить.
Можливо, інтелігентом треба народитися. Можливо, визначальні риси “інтелігентності” закладено в генах, які зберегли найкраще з духовного досвіду поколінь. Інтелігентна людина залишається такою, якою є, за будь-яких обста-иин.
Інтелігент – це завжди патріот, який уболіває за долю Батьківщини. За радянських часів багато справжніх інтелігентів відбували строки в таборах, їх катували, розстрілювали, але ніщо не могло змінити їхньої сутності.

Так, видатний поет Василь Стус був мужнім борцем за майбутнє України, :т долю свого народу. Влада не могла пробачити йому правдивих звинувачень на адресу радянської системи. Утім ні цькування, ні тюремне ув’язнення, ні жахливі умови табірного життя не витравили з душі поетової почуття людської гідності. Незважаючи на драматизм своєї долі, поет злітає духом у височінь І вірить у вищу справедливість:
Над цей тюрем ний мур, над цю журу
і над Софіївську дзвіницю зносить мене мій дух.
Поет готовий піти шляхом великого Тараса (згадаймо Шевченкове: “Караюсь, мучуся, але не каюсь”), готовий стати мучеником і до кінця пронести свій хрест. Він сміливо дивиться в очі власній долі:

Як добре те, що смерті не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест,
що передками, судді, не клонюся
в передчутті недовідомих верст.
(“Як добре те, що смерті не боюсь я”)

Вважаю, справжній інтелігент – це насамперед людина “духу”, людина глибокої “внутрішньої” культури, сповнена почуття власної гідності й глибокої поваги до інших людей. Це особистість, яка має тверді переконання й не поступається ними ні під тиском матеріальної скрути, ні під впливом життєвих спокус, ні під погрозами можновладців. Можливо, найважливіша риса інтелігентної людини – це внутрішня свобода та незалежність думки, за яку, на жаль, їй часто доводиться платити високу ціну, іноді навіть віддаючи власне життя. Приклад справжніх “лицарів духу” спонукає до самовдосконалення, освітлює життєву дорогу кожному з нас.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Яким є сучасний інтелігент