Правда світліша за сонце

Нелегко завжди говорити правду. Адже буває, що доводиться сказати комусь щось неприємне або зізнатися в чомусь негарному. Здається, коли приховаєш щось погане, особливо від близької людини, на душі стане легше. Але то просто омана.

Не буває так, щоби брехунові було легко на душі. Адже йому доводиться завжди пам’ятати про те, де, коли, кому і про що він сказав неправду, бо інакше люди зрозуміють, що він збрехав. А якщо брехун настільки вже безсоромна людина, що цілком нормально почувається, брешучи, все одно на душі йому погано. Тому що душа

в нього нечиста, засмічена постійною брехнею, а може, й підлістю.

Той, хто бреше, завжди боїться. Людей, які його оточують, наслідків своїх учинків, врешті, себе самого. Він боїться, що правда стане відома і тоді його спіткають якісь негаразди, а врівноваженому і звичному життю настане кінець. І якщо правда “випливає”, дійсно: люди вже не поважають його, не хочуть із ним спілкуватися, сміються чи дорікають, більше ніколи не вірять. Бо завоювати людську довіру і любов дуже важко, а втратити – надзвичайно просто.

Отже, треба відповідати за себе, не криючись за брехнею. Сподіватися, що вона назавжди приховає твої погані слова чи вчинки – марно. Недарма кажуть, що гірка правда краща за солодку оману. Я ще додам: правда світліша за сонце. Вона світить людям і не дає схибити на своєму шляху.






Подорож до києва твір.
Правда світліша за сонце