Як я розумію філософський зміст твору Е. Т. Гофман “Малюк Цахес на прізвисько Циннобер”
Як зробити людину кращою, ніж вона є? Як допомогти слабкому, незграбному, якого дійсно ніхто не любить, піднятися на висоту, заслужити повагу? Де починається та де закінчується добра допомога, втручання “зверху” у чужу долю? На ці важливі запитання я намагаюсь відповісти для себе, читаючи “Малюка Цахеса” Гофмана.
Зустрівши у лісі бідну жінку з дитиною, фея Розабельверде пожаліла малюка. Ще б пак! Дитина була не просто незграбна – вона нагадувала потвору за обличчям, звіра – за злістю, була розумово нерозвиненою, як дикун. До
Фея не могла змінити зовнішність та вдачу хлопчика одразу, але вона вирішила зробити це поступово, змінивши його долю. Бажаючи відшкодувати те, що хлопцеві не дали природа і рідна мати, фея наділила Цахеса чудовим дарунком. Завдяки йому, все найкраще, що відбуватиметься у присутності Цахеса, люди будуть приписувати малюку. Тоді у суспільстві людей освічених, розумних, талановитих його теж назвуть освіченим, розумним і талановитим і взагалі досконалим у будь-якій галузі.
Фея, мабуть,
Але помиляються й чарівники. Малюк Цахес, ставши міністром Циннобером, наближеним до князівського двору, нареченим Кандіди, кавалером ордена Зеленокрапчатого тигра з двадцятьма гудзиками, бажав тільки одного: захопити до своїх рук все. Такий же потворний і неосвічений, ненажерливий до визнання і нагород, він безсовісно присвоює чужі заслуги, а суперників ладен стерти з землі. Це заради нього відібрано посаду, відмовлено у нагороді, висміяно багато гідних людей, а Балтазара просто викинуто з громади. Циннобер навіть радіє, коли у когось відбирають заслуги, а замість них дають його, Цахеса, гидкі властивості: поведінку, голос тощо.
Чарівництво феї ніби затьмарило людям розум, і тільки допомога доброго, могутнього мага Проспера Альпануса може врятувати світ від вже не тільки зовнішньої, але й духовної потворності.
Фея, побачивши, що її добро не дало потрібних паростків у душі Цахеса, після боротьби з Альпанусом і власним серцем погоджується на покарання Циннобера, бо бачить, що інакше загинуть по-справжньому розумні, добрі люди, наприклад Балтазар. До Циннобера приходить ганебна смерть. Але тепер, коли він вже не може нікому вчинити лиха, чародії знову беруть його під свій захист. Від натовпу, від безслав’я, від рідної матері, яка прийшла не до сина, а до його грошей і навіть після смерті хоче ним скористатися – зробити чучело і показувати людям.
Тепер фея добре знає, що не можна робити за людину її долю, треба дати їй змогу бути хазяїном власного життя і ковалем свого щастя.
Тому, допомагаючи убогій матері Цахеса, чарівники роблять її заможною – їй дають змогу заробляти собі на життя, вирощуючи добру цибулю, тобто жити плодами своєї праці.
І навіть своєму улюбленому Балтазарові та його нареченій Кандіді чародії не дарують безтурботне життя. На весілля вони дадуть їм те, що збереже спокій у дрібницях, а велике залежить від них самих.
Але не треба ставитися до незвичайного, до чудового звисока, не треба жити тільки реальністю і сміятися з чарівної казки, бо з тобою станеться те, що з Фабіаном, якого хоч жартома, тимчасово, але покарано за безвір’я та насмішку. Сподіваючись, передусім, на власні сили і розум, у казку треба вірити, бо ця віра окрилює, робить життя сонячним та чудовим.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)