Світ потворного і прекрасного у казці Гофмана “Малюк Цахес на прізвисько Ціннобер”

Е. Гофман – видатний прозаїк німецького романтизму. Його дотепні, химерні за змістом новели і казки, дивовижні перипетії в долі його героїв, приголомшливі переходи від реальності до фантастики відбивають збентеження і розгубленість романтичного письменника перед оточуючим світом і разом з тим трагедію великого художника, який задихається в тяжкій атмосфері феодально-міщанської Німеччини в сумну пору наполеонівської реакції.

Гофман, як ніхто інший, демонструє своєю творчістю багатогранність можливостей романтизму. Він же переглядає

основні ідеї романтизму і піднімається над ними, відкриває нові горизонти. Підтверджує це і його знаменита казка “Малюк Цахес на прізвисько. Ціннобер”. Дія відбувається в деякій державі, вигаданій Гофманом. Але казка не залишає сумнівів у тому, що мова йде про Німеччину. У цій державі процвітають нікчемні лакеї і чиновники, псевдовчені, наприклад, Моше Терапін, який замкнув всю природу в маленький компендіум, так шо завжди міг ним користуватися і на будь-яке питання добути відповідь. Отже, тема цієї казки соціальна. У ній закладений глибокий задум, втілений в незвичайній долі Цахеса. Малюк Цахес – жалюгідний
виродок, який народився у жебрачки, і без того ображеної долею селянки. Фея Розеншен пожаліла нещасну жінку і вирішила допомогти її хлопчику, увіткнувши в його тім’я три золоті волосинки. Саме вони й стали причиною багатьох бід.

Жалюгідний виродок зі старечими рисами обличчя, не здатний ні ходити, ні говорити, схожий на редьку, раптом став привертати загальну увагу. Священик усиновляє його. Коли Цахес стає студентом, він усім здається статним, красивим, талановитим, хоч ні зовнішність його, ні розум не стали кращими. Під час чаювання у професора Моше Терапіна пронизливе нявкання Цахеса приписується поету Бальтазару, закоханому в дочку професора Кандиду, зате вірші поета про кохання солов’я і яскраво-червоної троянди – малюку Цахесу, і всі одностайно вихваляють його. Йому ж аплодують і за віртуозну гру прославленого скрипаля Вінченцо Скокка.

Цахесу ставлять відмінні оцінки за відповіді Пульхера під час конкурсних випробувань на посаду в міністерстві іноземних справ, а Пульхеру повідомляють, що він провалився.

Цахеса призначають на високу посаду, нагороджують орденською стрічкою за доповідь, підготовлену чиновником міністерства Адріаном. Отже, хто б не зробив що-небудь талановите або просто вдале, за все це дякують і нагороджують виродка Цахеса, а все погане, що відбувається через Цахеса, приписують іншим людям.

Як бачимо, казку можна назвати соціальною, вона наштовхує на такий висновок: у кого гроші, хоч він і нікчемний, той може присвоїти собі плоди і талант інших, його поважають, захоплюються ним, приписують різні чесноти, а вади не помічають.

Як же вдалося впоратися з Цахесом? Бальтазар під час вінчання Цахеса з Кандидою вириває у нього золоті волосинки, кидає їх у вогонь, і мара зникає. Цахес, рятуючись від обуреної юрби, безславно тоне в нічному горщику. Бальтазар одружується з Кандидою, Альбанус дарує їм до весілля будинок з повним обладнанням. І в кінці казки звучить гофманівська іронія. Розеншен підносить Кандиді коралі, надіваючи які, Кандида “уже ніколи не могла бути розгнівана неробством, погано зав’язаним бантом, поганою зачіскою, плямою на білизні”. Добрий вчинок феї Розеншен призводить до поганих наслідків, але зло не поширилось би далі, якби в державі князя Пафнутія не було б для нього благодатного грунту.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Світ потворного і прекрасного у казці Гофмана “Малюк Цахес на прізвисько Ціннобер”