“Вишневий сад” як приклад чеховської п’єси

Згадаймо оповідання А. П. Чехова. Ліричний настрій, пронизлива смуток і сміх… Такі і його п’єси – п’єси незвичайні, а тим більше здавалися дивними чеховським сучасникам. Але саме в них яскравіше і тлубже найбільше проявилася Акварельний фарб письменника, його проникливий ліризм, його пронизує точність і відвертість.

Будь-яка п’єса Чехова має кілька планів, і те, що говорять герої, – аж ніяк не те, що приховує за їх репліками сам автор. А те, що він приховує, може бути, зовсім не те, що він хотів би донести до глядача… Від цієї багатоплановості – труднощі з визначенням жанру. Наприклад, Вишневий сад сам автор назвав комедією. Але ж п’єса-то сумна! .. Так у чому ж справа?

Як відомо з самого початку, маєток приречене; приречені і герої – Раневська, Гаєв, Аня і Варя – їм нема на що жити, нема на що сподіватися. Пропонований Лопахін вихід для них неможливий. Сад для них символізує минуле, якусь давню, прекрасне життя, коли все було легко і просто, і навіть вміли сушити вишню і возами відправляти до Москви… Але тепер сад постарів, врожайні роки рідкісні, спосіб приготування вишні забутий… Постійне неблагополуччя відчувається за всіма словами і вчинками героїв… І навіть надії на майбутнє, висловлені одним з найбільш діяльних героїв – Лопахін, – непереконливі. Непереконливі і слова Петі Трофимова вся Росія наш сад, треба

працювати.

Адже сам Трофімов – вічний студент, який ніяк не може приступити до якої-небудь серйозної діяльності. – Негаразди і в тому, як розвиваються відносини між персонажами, і в їх розмовах. Кожен говорить про те, що його цікавить в даний момент, і не слухає інших. Героям Чехова властива трагічна глухота, тому в діалогах мішається важливе і дрібне, серйозне і дурне.
У п’єсі, як і в людському житті, перемішані обставини трагічні (матеріальні труднощі, нездатність героїв до дії) і комічні (наприклад, падіння Петі Трофимова зі сходів в найбільш напружений момент). Скрізь видно розлад, навіть у тому, що слуги ведуть себе, як пани. Фірс говорить, порівнюючи минуле й сьогодення, що все враздробь. Існування цієї людини ніби нагадує молодим, що життя почалося давно, ще до них. Символічно й те, що його забувають у маєтку…

І знаменитий звук розірваної струни – це теж символ. Якщо натягнута струна – готовність, рішучість, дієвість, то що лопнула – кінець. Правда, є ще неясна надія, адже пощастило ж сусіднього поміщику Симеонова-Пищику: він не краще за інших, а в нього те глину знайшли, то пройшла залізниця. Аня – та просто впевнена в майбутньому. Але везіння – це випадковість, яку не треба зводити в абсолют; Аніна ж впевненість – від молодості. П’єсами Чехова взагалі не властиво розставляти акценти, давати однозначні характеристики і чітко визначати майбутні шляхи.

Життя і сумна, і весела. Вона трагічна, непередбачувана, – про це і говорить письменник у своїх п’єсах. І тому так важко визначити їх жанр – адже автор водночас показує всі сторони нашого життя…



У народі кажуть не все.
1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
“Вишневий сад” як приклад чеховської п’єси