Важлива думка християнського вчення – любов до людини (Нагірна проповідь)

Слова, з якими Ісус Христос звернувся до учнів, зійшовши на гору, відомі як Нагірна проповідь, або Проповідь на горі, і є основою вчення Христа.
Ісус називає щасливими вбогих духом, засмучених, спраглих, милостивих, чистих серцем, вигнаних за правду і зганьблених – тих, кого світ не шанує, а зневажає. Господь підкреслює: що авторитетне для світу, не завжди шановане в Нього.
Спілкування людини з Богом відбувається через молитву. Молитва – це не бездумне проказування вивчених слів, а розмова з Богом, у якій можна розповісти про свій біль, про свої потреби і просити за них, але спілкування з Богом не можна ставити в один ряд із земними турботами про збагачення, про побутові справи.
Щодо науки Ісуса Христа, як ставитися людині до інших людей, то в її основі лежить любов і прощення: “Кожен, хто гнівається на брата свого, підпадає вже судові”, “зі своїм супротивником швидко мирися”. Отже, прости, не гнівайся і помирись. Гніваючись, ти думаєш про ту людину лихе, бажаєш їй зла й не помітиш, як гнів переросте в ненависть, а ненависть – у помсту. Гнів, ненависть – це нанесення

духовних ран, духовне вбивство. Але “як людям ви простите прогріхи їхні, то простить і вам ваш Небесний Отець”.
“Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує”, – так має робити кожна людина, бо так робив її Творець. Він наказує сходити сонцю над злими й над добрими. Любов, виявлена до ворога, гасить його ненависть і наближає той день, коли він у ній розкається.
Заповідь Ісуса “не противитися злому”, “хто просить у тебе, то дай, а хто хоче позичити в тебе – не відвертайся від нього”, “не судіть” не можна виконувати без любові. Тільки той, хто має її, може не противитись, дати й позичити, не думаючи про своє приниження і втрати.
У стосунках із людьми Ісус навчає скромності: “щоб таємна була твоя милостиня”, “нехай не спокушають тебе ні очі, ні руки”, тобто не будь жадібним, заздрісним.
У своїй проповіді Ісус звертається і до стосунків у сім’ї. Сім’я – це святиня, яку Бог забороняє руйнувати. Розлучення – це гріх, бо розлучитися – значить штовхнути одне одного до перелюбу. Навіть той, хто одружується з розлученою, чинить перелюб.
Звертаючись до людей, Ісус Христос закликає їх бути досконалими, як досконалий Отець наш небесний.






Твір трагічне безсилля людини та її нездоланність.
Важлива думка християнського вчення – любов до людини (Нагірна проповідь)