В. В. Маяковський і сучасність
Я человек решительный,
Я хочу сам поговорить
С потомками.
В. Маяковський
Не все те, що в наше стрімке століття великих змін створено думкою художника, входить як щось значне в життя людства. Час, що вносить свої поправки і корективи в характери людей, змінює світогляд і сприйняття життя цілих поколінь, перегортає сторінки книг, перевіряючи суворо і вимогливо їхню істинну цінність, і зберігає в пам’яті людській лише ті з них, які володіють, я вважаю, головними для справжнього шедевру якостями – актуальністю і болісно гострим
Що ж робить творчість Маяковського невід’ємним надбанням сучасної літератури? Відповідь на це запитання може бути тільки одна: твори Володимира Маяковського, зігріті чистою любов’ю до простих людей, сповнені відкритої ненависті до буржуазії і до всього усталеного в житті, наділені всіма ознаками справжнього мистецтва.
Вірші Маяковського актуальні дотепер. У своїх творах поет розкриває перед читачами вади
Я волком бы
Выгрыз
Бюрократизм.
К мандатам почтения нету.
Ну як отут не погодитися з поетом. “Надо жизнь сначала переделать, переделав – можно воспевать”, – говорить Маяковський. І це дійсно так.
Понад усе мене захоплює патріотизм поета, трепетна і ніжна любов громкоголосого трибуна до своєї молодої Радянської країни, гордість за неї, яка виявляється навіть у поклонінні “молоткастому, серпастому советскому паспорту”:
Читайте,
Завидуйте,
Я –
Гражданин
Советского Союза.
Навіть зараз на очі мимоволі навертаються сльози гордості за свою зганьблену, але колись велику Вітчизну. Я дуже вдячна Маяковському за те, що, прочитавши його “Стихи о советском паспорте”, дійсно відчула себе вправі пишатися своєю країною.
У творчості цього поета мені дуже близьке те, що Маяковський розуміє значення істинного мистецтва в житті суспільства. Прагнення поета довести байдужим до поезії ситим обивателям усю їхню духовну убогість і нікчемність у порівнянні зі служителями мистецтва звучить у вірші “Нате!”:
А если сегодня мне, грубому гунну,
Кривляться перед вами не захочется – и вот
Я захохочу и радостно плюну,
Плюну в лицо вам
Я – бесценных слов транжир и мот.
Але творчість Володимира Маяковського не можна розглядати тільки як спробу обновити існуючий устрій: Маяковський – особистість різнобічна, багатогранна і, що ближче усього мені, ніжна. Ця ніжність угадується в рядках:
…хотите – буду безукоризненно нежный.
Не мужчина, а – облако в штанах!
Уміння любити щиро, ніжно і віддано, гострота і сила переживань цієї сильної і мужньої людини, “жилистой громадины”, “бронзовой глибы” глибоко зворушили мене:
И вот, громадный,
Горблюсь в окне,
Плавлю лбом стекло окошечное…
Проклятая!
Что же, и этого не хватит?
Скоро криком издерется рот…
І все-таки Маяковський у багатьох своїх віршах наполегливо і завзято намагається відповісти на запитання, для чого ж потрібне життя і як треба його прожити? “Светить всегда, светить везде, до дней последних донца”, – стверджує він своє життєве кредо. Відповідь на питання, яке століттями цікавило людство, поет намагається дати й у своєму вірші “Послушайте!”:
Послушайте!
Ведь если звезды зажигают –
Значит, этому кому-нибудь нужно?
Вірші Володимира Маяковського вражають мене палкою любов’ю до батьківщини, переконаністю поета у величі простої людини. Маяковський був видатним генієм свого часу, він був голосом своєї епохи, її глашатаєм, твори його не втратили своєї актуальності і життєвої правди. Вірші Маяковського учать нас щирості, глибинному розумінню мистецтва, пробуджу-ють прагнення змінити життя на краще. Я вважаю, що його вірші злободенні і сучасні.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)