Своєрідність сатири В. В. Маяковського

Маяковському належить фраза, що дозволяє зрозуміти особливості його творчості: “У наш час той – поет, той – письменник, хто корисний”. А бути корисним суспільству – це значить брати активну участь у тій боротьбі, що суспільство веде зі своїми внутрішніми й зовнішніми ворогами. Грізною зброєю цієї боротьби поет уважала сатиру. От чому саме цей жанр займає винятково важливе місце у творчості Маяковського

У дореволюційний період творчості поета основною метою його сатири було нещадно викриття існуючого ладу. Після подій 1917 року

вона переросла в боротьбу за зміцнення нового, соціалістичного суспільства

Тематика сатиричних творів Маяковського різноманітна. Вона обумовлена двома центральними завданнями – боротьбою з ненависним поетові буржуазним миром і викриттям всіх пережитків у побуті й свідомості людей. Ці напрямки тісно зв’язані друг сдругом.

Перша група сатиричних добутків поета викриває й висміює міщанство (“Про дряни”, “Ще раз про дряни”, “Ханжа”, “Маруся отруїлася” і ін.). Друга група боротьбі з бюрократизмом і іншими суспільними недоліками (“Прозаседавшиеся”, “Бюрократизм”, “Хабарники”,

“Протекція”). І, нарешті, третя група викриває капіталізм (“Як працює республіка демократична?”, “Моє мовлення на Генуэзской конференції”, матеріали для Вікон Роста).

У сатиричному фейлетоні (а саме так дослідники визначили жанр цього добутку) “Про дряни” Маяковський викриває міщанство. Він малює двох представників “модернізованих” міщан – якогось що служить, “свившего” собі “затишний кабінет” в одній з установ, і його дружину – “товариша Надю” В обох героїв мрії не йдуть далі особистого збагачення, хоча вони прагнуть створити видимість людей сучасного суспільства

Маяковський викликує: “Страшнее Врангеля обивательський побут”. І дійсно, радість міщан полягає тільки в тім, що “до свята збільшення 24 тищи”. Товариш Надя (а по суті все та ж міщанка Надія) хвилюється тільки про свої вбрання, нехай вони й перемінили фасон: “Без серпа й молота не здасися у світлі! У чому сьогодні буду фигурять я на балі в Реввійськраді?!”

Маяковський наділяє своїх антигероїв висловленнями, що самовикривають, які оголюють їхню фальшиву суть. Тему викриття міщанства поет продовжив і в п’єсах “Клоп” (1928) і “Лазня” (1929-1930).

У вірші “Прозаседавшиеся” звучить сатира на ” бюрократію, щорозмножилася” у країні. Сатиричний ефект добутку наростає поступово. На початку вірша мало що передвіщає сатиричне звучання: ми довідаємося, що щоранку поет бачить, як “розходиться народ в установи”. А от сатиричне звучання другої строфи вже не викликає сумніву:

Обдають дощем справи паперові,

Ледве ввійдеш у будинок:

Відібравши з полсотни –

Найважливіші! –

Службовці розходяться на засідання

Вірш написаний від імені прохача, що, як зачарований, ходить по всіх інстанціях, але ніяк не може домогтися користі. Нарешті він уривається в зал засідань і бачить жахливу картину: там працюють “людей половини”. За допомогою фантастики й гротеску Маяковський показує, що чиновники вже давно перетворилися в мерців, машини, механічно виконуючі свої обов’язки. Для поета бюрократизм означає влада інструкції, простого папірця, що вживається на шкоду живій справі

Таким чином, у сатирі Маяковського завжди відчувається суспільний ідеал, за який бореться поет, і чітко визначене те зло, проти якого воно спрямовано.






Міні твір продовження нори.
Своєрідність сатири В. В. Маяковського