В. Маяковський – співак нового часу


Кожне століття має потребу у власному поеті, що зробив би “біль часів своїм власним болем”. Таким поетом свого часу був Маяковський. Йому дістався початок XX століття, століття колосальних суспільних протиріч і потрясінь. Замолоду В. Маяковський був пов’язаний з футуристами, але він пішов далі своїх побратимів по перу, зумів розсунути рамки своєї творчості, щоб стати на голову вище всіх. Після революції ім’я М. Горького стало символом буревісника революції. Блок сприймався “як трагічний поет епохи”, що почув музику революції, В. Маяковський увійшов у нашу культуру поетичним прапороносцем Жовтня.

Кожний поет рано або пізно дає оцінку своїй творчості. І В. Маяковський вірив, що його поезія буде потрібна народу. Багато хто не розуміє поета, вважаючи його не більш ніж політичним пропагандистом. Сам Маяковський затверджував зворотне. “Мій стих громаду років прорве і з’явиться вагомо, грубо, зримо, як у наші дні ввійшов водопровід, спрацьований ще рабами Рима”, – писав поет у поемі “У весь голос”. Він чітко визначав значення своєї поезії для російського народу. Питання про роль і місце мистецтва здавна хвилювало В. Маяковського. У вірші “Розмова з фінінспектором про поезію” (1926) він продовжує традиції розмови про літературу, про її місце в житті суспільства, про її громадянськість. В. Маяковський пише:

Громадянин

фінінспектор!

Простите за занепокоєння.

Спасибі…

Не тривожтеся…

Я – постою…

У мене до вас

Справа

Делікатної властивості: про місце

Поета

У робітничому ладу.

В. Маяковський був складною, суперечливою натурою, але він був настільки глибокий у своїх сумнівах і прозріннях, що поруч у ту пору по силі ідеї, вираженої у віршах, поставити не було кого. Багато поетів, не прийнявши революції, виїхали в інші країни, інші творили в більш вузькому масштабі. Навіть Єсенін, співак найтонших відтінків людської душі, не зміг зрозуміти всього розмаху подій, що відбуваються. Наш сучасник Євтушенко сказав дуже точно, що поет у Росії більше, ніж поет. Це повністю можна віднести до Маяковського. Як він хотів бути зрозумілим! У своїй передсмертній поемі “У весь голос”, що Маяковський не встиг закінчити, він писав: “Я к вам прийду в комуністичне далеко, не так, як песенно-єсенінський провитязь. Мій стих дійде через хребти століть і через голів поетів і урядів”. Відразу після його похорону Марина Цвєтаєва писала: “Боюся, що, незважаючи на народні похорони, весь плач по ньому Москви і Росії.

Росія дотепер не зрозуміла, хто їй був даний в особі Маяковського”. І це писала Марина Цвєтаєва, далека від В. Маяковського по своїй поетиці і світогляду. Поема “У весь голос” – це політична декларація, це оповідання про час і про себе, звернення у майбутнє. У пору роботи над поемою поет готовив виставку “20 років роботи”, тобто своєрідний звіт перед читачами. Поема “У весь голос” як би підбила підсумок, виразила творчого досвід поета і його міркування про поезію. У той час ішла гостра боротьба різних літературних угруповань. Поети “чистого мистецтва” затверджували, що поезія не повинна відбивати грубу дійсність, В. Маяковського вони назвали “дрібнобуржуазним попутником”. У поемі показані відзвуки ідейних та естетичних зіткнень того років. В. Маяковський говорить про те, що поезія, насамперед, повинна служити насущним проблемам дня. Він пише, що міг би строчити ніжні романси, але він дорівнює своє перо до знаряддя, тому що зараз потрібно боротися з різної поганню, тому він “себе упокорював, стаючи на горло власній пісні”. В. Маяковський – це дивний поет, що дуже тонко почував час. Бухарін писав, що “набридло йому читати “агітки” Маяковського”, що поетом епохи він проголосив Пастернака. Але це абсурд – порівнювати таких різних, таких великих і геніальних поетів. Це однаково, що заявити: “Толстой у літературі є, а Чехова немає”. Кожний поет ніс своє світорозуміння, своє мистецтво, несхоже на інше.

Страшний трагізм стану Маяковського у світі нерозуміння приводить його до самогубства. Можливо, це була хвилинна слабкості, можливо, вплинуло цькування поета, але 14 квітня 1930 року Маяковського не стало. Не завершені були творчі задуми, не здійснилися плани поїздок і зустрічей із читачами, але залишилися вірші Маяковського. Так, Маяковський був партійний поет, він і не заперечував цього. Він щиро вірив у світле комуністичне майбутнє. Останні рядки, які він написав у поемі “У весь голос”, чітко дають уяву про його ідейну спрямованість. Тепер відношення до більшовизму зовсім інше. Але, не знаючи В. Маяковського, ми не можемо зрозуміти, чому так багато світлих розумів повірили в комуністичні ідеї. Не вони винуваті, що революція пішла по кривавому шляху, по шляху знищення свого народу. Їх обдурили вожді. А вірші В. Маяковського і сьогодні підкуповують своєю щирістю.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Твір роздум злочин і кара.
В. Маяковський – співак нового часу