Україна через 20 років
Україно! Ти для мене – диво!
Василь Симоненко
“У – кра – ї – на! У – кра – ї – на! У – кра – ї – на!” – ревуть трибуни на Олімпійському стадіоні в Києві. Стадіон рясніє прапорами різних країн, небо цвіте фантастичними святковими феєрверками. Тільки-но відбулася церемонія відкриття Олімпійських ігор у Києві…
Кілька років тому київський мер висунув кандидатуру столиці України на право приймати чергові Олімпійські ігри, і Київ переміг у змаганні з Парижем, Міланом, Ріо-де-Жанейро та іншими всесвітньо
Звичайно, столицю готували найретельніше, але хіба не радує око перлина біля моря – наша, славетна Одеса, неповторний і сповнений загадковості легендарний Львів, розквітлий модерний Донецьк; який у своєму розвиткові дорівнявся до найвідоміших європейських міст? Та вся Україна за вісім років, що минули з часу перемоги у відборі
Роки інтенсивного розвитку зміцнили Україну не тільки матеріально, але й духовно. Тепер захід і схід України є тільки на уроках географії у школі, а не у свідомості громадян. Україна в своїй єдності, соборності стала щасливою, раптом усвідомивши, що вона єдина така в світі, що вона самодостатня і їй ніхто не потрібний, ні “друзі”, що прагнуть “допомогти”, ні інвестори. Вона стала більше доглядати за собою, стала охайнішою, позбулася брудних місць на своїй території. Українці стали національно свідомими, вони почали пишатися своєю державою і національною приналежністю, адже їхнє життя довело їм, що “на світі кращої нема”.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)