Україна-мати

Україна – рідний край, моя Батьківщина. Тут живу я і мої батьки. І тут жи­ве талановитий, працьовитий, співучий народ – українці.

Заплющую очі і бачу: високі, зелені, вкриті деревами гори, лиш де-не-де випи­наються полонини. Там чабан пасе свою отару. Це – Карпати, Західна Україна!

А онде ті ж самі гори, але не з такою буйною рослинністю. Спускаюся ниж­че… Що це? Безмежне, бездонне, неосяжне море. Це – Південна Україна!

Просуваюся далі, трішечки вбік. Ліси змінюються степами, степи – полями і лісосмугами, виникають велетні-заводи,

фабрики… Люди снують, як мурахи, туди-сюди, кудись поспішаючи. Це Східна Україна – серце промисловості і сільського господарства.

Тихе життя, негусті ліси, поміж дерев ласкаво усміхається сонечко, безмежні рівнини, міста і містечка, що спокійно, ніби безтурботно, розташувалися тут. Це Північна Україна!

Яка ж ти неосяжна і така рідна, Україно! Які безмежні простори ти маєш, які густі, часом непрохідні ліси! Всім тебе Бог наділив, все у тебе є: і гори, і долини, і річки, і моря… І люди які розумні, і традиції які багаті, і землі які родючі, і ко­палини які цінні! Бери! Користуйся! Живи!

Увесь український

народ будує нову державу, аби в ній усі були щасливі.

Я пишаюся тим, що живу в Україні! Саме тут, а не де-небудь в іншій держа­ві! Саме тут у мене є все необхідне для розвитку й існування. А як це все вико­ристати, примножити, а не знищити – це справа твого народу, Україно!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Україна-мати