Олексій Федотович Коломієць – один із найвідоміших українських пись-менників-драматургів. У його талановитих п’єсах відображається правда нашого сучасного життя. Художня палітра митця багатоманітна, яскрава за своїм змістом і образними барвами. У кожному своєму творі драматург намагається бути новатором, порушує актуальні проблеми сучасності. На літературній ниві Олексій Коломієць виступив 1960 року, опублікувавши свою першу збірку оповідань “Біла криниця”. У ній, як проліски під сніжним покривом, пробивалася творча індивідуальність
майбутнього драматурга. Псикологічна поглибленість, поетична схвильованість, містке лаконічне слово, лукавий гумор, допитливі герої – те, що згодом стало відмітною рисою його п’єс, помічалося вже у скромних, зворушливих новелістичних переказах. Журналіст і новеліст, Олексій Коломієць готував себе до нового злету свого таланту. Незабаром митець взяв до рук перо драматурга. Вже перша його комедія “Фараони” (1961) переконала всіх глядачів і читачів, усю мистецьку
Іромадськість у тому, що до полку драматургійного прибуло досить солідне поповнення в особі Олексія Коломійця.
Успіх п’єси забезпечила
передусім її загальна концепція поваги до людської праці, насамперед жіночої, пошана до жінки взагалі. Драматург змалював колоритні образи – характери дійових осіб, чоловіків, які помінялися місцями з жінками, створивши низку комедійних ситуацій. Адже герої п’єси – чоловіки – постали перед глядачем такими недотепними і невправними, коли змушені були виконувати жіночу роботу. Зате жінки, копіюючи милих чоловіків, непогано почували себе, особливо бенкетуючи за столом, виспівуючи п’яними голосами… Бідолахи-чоловіки, знічені й принижені, місця собі не знаходили від сорому та ганьби. За змістом, побудовою, ідейно-художнім спрямуванням “Фараони” можна цілком обгрунтовано назвати народною п’єсою. Непересічний хист комедіографа автор виявив не лише в іскрометному, справді народному гуморі і комедійній організації персонажів, а і в тому, що з веселої плутанини та непорозумінь глядач доходив серйозних, не завжди веселих висновків. Драматург весело говорив з глядачами про те, як неуцтво, лінь і моральне ожиріння призводять до спотворення того, чим ми повинні пишатися; кін говорив про консерватизм керівництва в деяких установах та організаціях, про те, що основою згоди в сім’ї і на виробництві обов’язково є взаємоповага. Після успішного дебюту драматург написав десятки нових творів, і всі вони позначені творчими пошуками митця, який прагне будь-що кожну нову п’єсу наповнити оригінальним ідейно-художнім, ідейно-філософським змістом.
Художні пошуки письменника пізнаємо вже із жанрових означень: “драматичний памфлет”, “лірична драма”, “драматична повість”, “народна дума” та Інше. Перу О. Коломійця належать п’єси: “Дванадцята година”, “Прошу, слова сьогодні”, “Келих вина для адвоката!”, “Планета Сперанта”, “Перший гріх”, “Одісея в сім днів”, “Спасибі тобі, моє кохання”, Горлиця та інші п’єси. “Голубі олені” (1973), “Кравцов” (1975) – дилогія, відзначена Державною премією імені Т. Г. Шевченка. Дослідники творчості О. Коломійця стверджують, що ці твори надзвичайно безпосередні, емоційні, сповнені глибокого змісту. “Мої п’єси – ото моя біографія, точніше біографія моїх думок, моє мислення”, – писав О. Коломієць. П’єси відомого драматурга припали до душі багатьом глядачам. Вони з великим успіхом йдуть у театрах нашої країни і за кордоном.
