Твір-роздум: “Чи приносить золото щастя?” за мотивами повісті Оноре Де Бальзака “Гобсек”
Смерть чекає тебе – так витрать, не шкодуючи, багатства;
А як не закінчене життя: побережи добро.
Мудра тільки та людина, яка, осягнувши і те, і інше,
В міру добро береже, в міру і витрачає його.
Л. Самоський
Одним з головних мотивів повісті Оноре де Бальзака “Гобсек” є влада грошей над людьми. У цьому творі така влада втілена в образі людини з промовистим прізвиськом – Гобсек, що у перекладі з голландської позначає “живоглот”. Тема, яку письменник обрав для цього твору, є однією з одвічних проблем людського існування.
Потрібно звернути увагу на те, що образ Гобсека досить неоднозначний. Підтвердженням тому може бути його зображення очима молодого юриста Дервіля, який довго не може зрозуміти, що ж це за людина. “Чи були у нього рідні, друзі? Бідний він був або багатий? Ніхто не міг би відповісти на ці питання”. Дервіль розповідає про “трагікомічний випадок з життя Гобсека: старий лихвар випадково впустив золоту монету, а коли йому її подали, рішуче заявив, що ці гроші не його: “Та
Таке зауваження головного героя досить логічне. Дійсно, дуже важко повірити в те, щоб багата людина стала так жити, як жив Гобсек – людина-вексель. Однак з подальших подій стає зрозуміло, що цей вчинок Гобсека був лише маневром, призначеним для відводу очей. Як справжній скнара, він боїться, щоб про його багатство ніхто не впізнав.
Єдиним у житті Гобсека інтересом є накопичення багатств, причому в цьому напрямку таланти цієї людини видатні та майже безмежні. Гобсек живе за своєю філософією, в якій гроші займають головне місце, в якій гроші є головною життєвою цінністю, в якій матеріальний добробут виступає як зосередження усіх прагнень і можливостей. “Ось поживете з моє, дізнаєтесь, що з усіх благ земних є тільки одне, досить надійне, щоб коштувало людині гнатися за ним. Це золото. У золоті зосереджені всі сили людства”.
Отже відповіддю на питання Дорвіля, чи знає Гобсек про Бога, чи вірить він у нього, та прихильником якої релігії він є, є одне єдине слово – золото. Це єдина сила, яку визнає Гобсек: “Щоб здійснити наші примхи, потрібен час, потрібні матеріальні можливості або зусилля. Ну що ж! У золоті все міститься у зародку, і все воно дає в дійсності”. Герой повісті пишається свідомістю своєї могутності, яку він має завдяки багатству. Гобсек щиро вважає, що ніхто і ніщо у світі немає над ним влади. Але ця влада майже не проявляється у реальному житті. Лихвар витрушує зі своїх клієнтів останні гроші, та на цьому його влада і закінчується.
Гобсек живе так, ніби у нього не має багатства, немає навіть трохи грошей. Старому Гобсеку, як Скупому лицарю Пушкіна, досить лише думок про те, що він міг би отримати усе, що тільки забажає. Та найстрашніше те, що він вже нічого не бажає, крім грошей. Міркуючи про владу золота, Гобсек навіть на мить стає справжнім поетом.
“Цей висохлий дідуган раптом виріс в моїх очах, став фантастичною фігурою, уособленням влади золота. Життя і люди вселяли мені в цю хвилину жах. Та невже все зводиться до грошей?” – Така реакція Дервіля на визнання Гобсека. Але незважаючи на усі мільйони Гобсек більше жалюгідний, ніж могутній. Дервіль на нього дивиться як на тяжко хвору людину. І він дійсно хворий – хворий не фізично, а духовно. У нього немає родини, немає нащадків, він вже старий і слабкий. Та для кого він накопичує свої багатства? Навіщо він живе, як жебрак, маючи у своєму розпорядженні мільйони?
Ніщо у світі не має над Гобсеком влади, окрім його ідола – грошей. Він насолоджується примарою влади, яку дають йому гроші. Власне вони йому і потрібні не для того, щоб щось придбати, а для того, щоб відчувати владу над іншими. Та зображуючи владу грошей над людьми, Оноре де Бальзак не обмежується зображенням звичайного скнари. Адже гроші не менш важливі і для графині Ресто, але вона відноситься до багатства як раз до засобу підтримання положення у суспільстві та отримання задоволень. Страх графині не отримати від чоловіка спадщини штовхає її на неблаговидні вчинки. То ж у випадку з графинею теж можна сказати, що рушійною силою її вчинків є те ж саме золото.
Отже у повісті “Гобсек” Бальзак зображує два різних відношення до багатства – він протиставляє накопичення грошей Гобсеком заради них самих і нестримне м марнотратство графині Ресто. Не випадково автор показує і останні дні життя Гобсека, коли хворий старий лежить у ліжку, а товари та продукти, які йому приносили у подарунок, псуються через його небажання продати їх трохи дешевше. Адже товари і гроші мають значення лише тоді, коли їх використовують.
Бальзак показав у повісті “Гобсек” владу, що мають гроші над людиною, але при цьому скнарою чи марнотратом роблять людину не тільки гроші. Адже сама людина визначає, що є головнішою цінністю у її житті. І поки людина живе, ніколи не пізно переглянути свої позиції та погляди на життя. Тому і причина моральної загибелі головного героя повісті криється не у кількості грошей, що він накопичив, а у його відношенні дот свого багатства та до грошей в цілому.
?у i???@???.
У Німеччині Наполеон мав на меті посилити Пруссію на противагу Австрії та створити невелике число залежних, середніх за розмірами держав, досить сильних, щоб бути цінними союзниками, але занадто слабких, щоб проводити незалежну від Франції політику.
У 1803-1806 роках в Німеччині було скасовано більше 300 невеликих держав і кілька сотень володінь імперських лицарів. Число імперських міст з 51 скоротилося до 6. “Вивільнені” території були розподілені між порівняно великими німецькими державами.
Це сприяло зменшенню роздробленості Німеччини, але здійснювалося, в першу чергу, в інтересах Франції. Тому “округлення” володінь середніх держав, їх територіальне зростання одночасно супроводжувалося посиленням залежності від Франції.
Сформована в 1805 році третя антифранцузька коаліція, до складу якої поряд з Англією, Росією і Швецією увійшла Австрія, прагнула не допустити цього. Однак війна з Францією складалася невдало, особливо для Австрії.
У липні 1806 року Наполеон об’єднав під своїм протекторатом 16 німецьких держав у Рейнський союз. 1 серпня 1806 року члени Рейнського союзу заявили про свій вихід зі Священної Римської імперії. Потім пішла ультимативна вимога Наполеона Францу II скласти з себе імператорську корону, що й було зроблено. Священна Римська Імперія припинила своє існування.
(4 votes, average: 5,00 out of 5)