Твір по поемі “Мертві душі”
Микола Васильович Гоголь не раз звертався до теми чиновницької Росії. Сатира цього письменника торкнулася сучасних йому чиновників у таких добутках, як “Ревізор”, “Шинель”, “Записки божевільного”. Ця тема знайшла своє відбиття й у поемі М. В. Гоголя “Мертві душі”, де, починаючи із сьомої глави, чиновництво перебуває в центрі уваги. На відміну від детально змальованих у цьому добутку портретів поміщиків образи чиновників дані тільки декількома штрихами. Але вони настільки майстерні, що створюють у читача повне подання
Та й у зайнятої людини чи навряд найдеться
Цей чиновник вимагає їх, користуючись своїм службовим становищем. Гоголь описує, як Чичиков поклав перед Іваном Антоновичем “папірець”, “яку той зовсім не помітив і накрив негайно книгою”. М. В. Гоголь у поемі “Мертві душі” не” Тільки знайомить читача з окремими представниками чиновництва, але й дає їхню своєрідну класифікацію. Він ділить їх на три групи – нижчі, тонкі й товсті. Нижчі представлені дрібними чиновниками (писарі, секретарі). Більшість із них п’яниці. Тонкі – це середній прошарок чиновництва, а товсті – губернська знать, що вміє витягати чималу користь зі свого високого положення. Автор дає нам також подання про спосіб життя російських чиновників 30- 40-х років дев’ятнадцятого століття. Гоголь порівнює чиновників з ескадроном мух, що налітають на ласі шматочки рафінаду.
Їх займають гра в карти, пиятики, обіди, вечері, плітки. У суспільстві цих людей процвітає “підлість, зовсім безкорислива, чиста підлість”. Гоголь зображує цей стан як злодіїв, хабарників і ледарів. От чому вони не можуть викрити Чичикова в його махінаціях – вони зв’язані круговою порукою, у кожного, що називається, “рильце в гармату”. А якщо вони спробують затримати Чичикова. за шахрайство, всі їхні гріхи вилізуть назовні. В “Повісті про капітана Копейкине” Гоголь завершує даний їм у поемі колективний портрет чиновника.
Байдужість, з яким зіштовхується герой війни інвалід Копейкин, жахає. І тут уже мова йде не про яких-небудь дрібних повітових чиновників. Гоголь показує, як зневірений герой, що намагається одержати покладену йому пенсію, доходить до найвищих інстанцій. Але й там він не знаходить правди, зіштовхуючись із повною байдужістю високопоставленого петербурзького сановника. Тим самим Микола Васильович Гоголь дає зрозуміти, що пороки вразили всю чиновницьку Росію – від маленького повітового містечка до столиці. Ці пороки й роблять людей “мертвими душами”. Гостра сатира автора не тільки виставляє напоказ чиновницькі гріхи, але й показує страшні соціальні наслідки бездіяльності, байдужості й спраги наживи.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)